Немає засідання щодо застави після 6 місяців під вартою

Це переклад статті англійською мовою (оригінал англійською). У разі розбіжностей переважну силу має англійський текст.

У справі Johnson v. Arteaga-Martinez (№ 19-896, рішення від 13 червня 2022 р.) Верховний суд США постановив, що 8 U.S.C. § 1231(a)(6) не зобов’язує уряд надавати затриманим негромадянам засідання щодо застави після шести місяців тримання під вартою — хоча на такому засіданні саме уряд мав би довести чіткими й переконливими доказами, що особа може втекти або становить небезпеку для суспільства. Суд скасував рішення Апеляційного суду третього округу, який вимагав саме цього.

Це загальна інформація про судове рішення, а не юридична консультація. Якщо ви або член вашої родини тривалий час перебуваєте під вартою в імміграційній справі, поговоріть з імміграційним адвокатом про вашу конкретну справу. Можна прочитати повний текст рішення (PDF).

Як виникла справа

Antonio Arteaga-Martinez, громадянин Мексики, протягом років кілька разів в’їжджав до Сполучених Штатів без перевірки і щоразу був депортований. Після повторного в’їзду у 2012 році він майже шість років жив і працював у США. У травні 2018 року Імміграційна та митна служба США (ICE) заарештувала його і поновила дію його попереднього наказу про депортацію.

Arteaga-Martinez подав заяву про заборону депортації і захист відповідно до Конвенції проти катувань (CAT), побоюючись переслідування в разі повернення до Мексики. Співробітник з питань притулку визнав його страх обґрунтованим, і справу передали імміграційному судді для провадження «лише щодо заборони депортації». Поки ця справа тривала, уряд і далі тримав його під вартою на підставі § 1231(a)(6) — без засідання щодо застави.

Після чотирьох місяців без засідання Arteaga-Martinez подав до федерального окружного суду клопотання habeas corpus. На той час Апеляційний суд третього округу вже постановив в іншій справі, що кожен, кого тривалий час тримають під вартою на підставі § 1231(a)(6), за законом має право на засідання щодо застави після шести місяців, причому тягар доведення ризику втечі або небезпеки лежить на уряді. Уряд визнав, що Arteaga-Martinez підпадає під це правило, і окружний суд призначив засідання щодо застави. Апеляційний суд третього округу залишив це рішення в силі в спрощеному порядку. (На засіданні щодо застави, яке відбулося згодом, імміграційний суддя оцінив ризик його втечі та небезпечність і звільнив його під заставу, поки справа про заборону депортації залишалася на розгляді.)

Що вирішив Верховний суд

Суддя Sonia Sotomayor, викладаючи позицію Суду, пояснила, що текст § 1231(a)(6) не підтримує вимоги про засідання щодо застави, яку запровадили нижчі суди. У законі сказано лише, що негромадянина, щодо якого ухвалено наказ про депортацію, «може бути затримано» після 90-денного періоду депортації, а в разі звільнення він «підлягає» певним умовам нагляду. У ньому нічого не сказано про засідання щодо застави перед імміграційними суддями, про те, на кому лежить тягар доведення, чи про будь-яку подібну процедуру.

Суд застосував ту саму логіку, що й кількома роками раніше в пов’язаній справі Jennings v. Rodriguez (2018), де було відхилено подібну, створену судами вимогу про засідання щодо застави для іншого закону про тримання під вартою. Оскільки текст § 1231(a)(6) у цьому питанні не є неоднозначним, Суд постановив, що немає підстав вчитувати в нього процедури, яких закон ніколи не згадує, — навіть з огляду на непрямі згадки про «умови нагляду» чи загальну увагу закону до ризику втечі та небезпечності.

Суд також відхилив аргумент, що його попереднє рішення у справі Zadvydas v. Davis (2001) — де було постановлено, що § 1231(a)(6) не дозволяє безстрокового тримання під вартою і обмежує його періодом, розумно необхідним для здійснення депортації, — неявно вимагало конкретних процедур засідання щодо застави, які запровадив Апеляційний суд третього округу. Рішення Zadvydas обмежило, як довго уряд може тримати особу під вартою; воно не створило права на періодичне засідання щодо застави.

Що Суд залишив відкритим

Важливо, що рішення Суду було вузьким. Він постановив лише, що текст закону не вимагає засідань щодо застави, — і не вирішував, чи може тривале тримання під вартою без засідання щодо застави в конкретній справі все ж порушувати конституційні гарантії належної правової процедури. Нижчі суди так і не розглянули конституційних аргументів Arteaga-Martinez (оскільки ухвалили рішення на його користь на підставі закону), тож Верховний суд повернув справу нижчим судам, щоб вони розглянули ці аргументи «по першій інстанції». Суд також залишив відкритим окремий аргумент Arteaga-Martinez про те, що згідно з Zadvydas він може мати право на повне звільнення, щойно його депортація перестане бути розумно передбачуваною.

Іншими словами: це рішення закриває двері для конкретного законодавчого правила про засідання щодо застави, але не вирішує, чи вимагає Конституція самостійно певної процедури для людей, яких тримають під вартою місяцями або роками, поки триває розгляд їхніх імміграційних справ.

Чому це важливо для людей під вартою

Для негромадян, яких тривалий час тримає під вартою ICE, — зокрема багатьох, чиї заяви про притулок, заборону депортації або захист відповідно до Конвенції проти катувань перебувають на розгляді, — це рішення означає, що автоматичного законодавчого права на засідання щодо застави після шести місяців немає. Закон не гарантує звільнення з-під варти на час розгляду справи; це, за словами самого уряду, залишається на розсуд відомства відповідно до власних правил уряду щодо перегляду тримання під вартою (8 CFR § 241.4 (відкриється в новій вкладці), а також 8 CFR § 241.13 (відкриється в новій вкладці) — щодо того, чи ймовірна депортація в розумно передбачуваному майбутньому).

Тому особливо важливо, щоб затримана особа якомога раніше навела всі доступні аргументи — законодавчі, нормативні та конституційні — і створила якомога переконливішу доказову базу щодо ризику втечі та небезпечності для будь-якого перегляду тримання під вартою, який проводить уряд. Оскільки конституційне питання залишається відкритим, залежно від тривалості та обставин тримання під вартою може бути доступний індивідуальний аргумент щодо належної правової процедури.

Часті запитання

Чи означає рішення Johnson v. Arteaga-Martinez, що затримані іммігранти ніколи не отримують засідання щодо застави?

Не зовсім. Суд постановив, що закон (8 U.S.C. § 1231(a)(6)) не вимагає засідання щодо застави після шести місяців. Уряд зберігає право на власний розсуд проводити перегляд тримання під вартою, а Суд залишив відкритим питання, чи можуть конституційні гарантії належної правової процедури вимагати засідання за певних обставин, — це питання повернуто нижчим судам.

Що таке 8 U.S.C. § 1231(a)(6)?

Це частина Закону про імміграцію та громадянство (INA), яка регулює тримання під вартою після того, як щодо негромадянина ухвалено остаточний наказ про депортацію. Після початкового 90-денного періоду депортації вона дозволяє уряду й далі тримати під вартою певні категорії осіб, зокрема тих, кого визнано такими, що можуть утекти або становлять небезпеку для суспільства.

Чим це відрізняється від справи Zadvydas v. Davis?

У справі Zadvydas (2001) було постановлено, що § 1231(a)(6) не дозволяє безстрокового тримання під вартою і обмежує його часом, розумно необхідним для здійснення депортації. Справа Johnson v. Arteaga-Martinez стосувалася іншого питання — чи вимагає закон періодичного засідання щодо застави — і Суд постановив, що не вимагає. Рішення Zadvydas не скасовано.

Я кілька місяців перебуваю під вартою в імміграційній справі без засідання. Що робити?

Поговоріть з імміграційним адвокатом про конкретні обставини вашої справи, зокрема про перегляди тримання під вартою, які у вас уже були, і про те, чи може застосовуватися аргумент щодо належної правової процедури. Carlos Maury Law — загальнонаціональна юридична фірма під керівництвом колишнього імміграційного судді США; з нею можна зв’язатися за номером (213) 769-0050.

Пов’язана послуга: Адвокат з питань імміграційної застави