Захист від депортації в імміграційному суді

Що означає захист від депортації

У законах США депортацію офіційно називають словом «removal». Коли Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) вважає, що на іноземця поширюються підстави для недопуску або що він підлягає депортації, воно може розпочати щодо нього провадження щодо депортації перед імміграційним суддею Виконавчого управління з розгляду імміграційних справ (EOIR), яке входить до Міністерства юстиції США. Захист від депортації — це робота з відповіді на позицію уряду в цьому суді: перевірка того, чи може DHS довести обвинувачення, і прохання до судді про будь-який вид захисту від депортації, який дозволяє закон. Саме провадження регулюється розділом 240 Закону про імміграцію та громадянство (INA), 8 U.S.C. § 1229a, і правилами суду в 8 C.F.R. part 1240.

У цьому посібнику пояснено основні етапи справи в імміграційному суді, документи, які ви, імовірно, побачите, і основні види захисту. Це загальна інформація, а не юридична консультація: чи стосується будь-яке правило чи вид захисту конкретної особи, залежить від усієї її імміграційної та кримінальної історії.

Як починається справа про депортацію: повідомлення про явку

Справа про депортацію починається, коли DHS вручає повідомлення про явку до імміграційного суду (NTA, форма I-862) і подає його до імміграційного суду. Відповідно до INA § 239, 8 U.S.C. § 1229(a), у NTA має бути зазначено характер провадження, правову підставу для нього, дії чи поведінку, які нібито порушують закон, обвинувачення і положення закону, які нібито порушено, право на представництво адвокатом, обов’язок повідомити уряду адресу і номер телефону та повідомляти про кожну їх зміну, а також наслідки неявки.

NTA читають у двох частинах:

• Фактичні твердження — пронумеровані твердження, наприклад про країну громадянства, дату і спосіб в’їзду або судимість.
• Обвинувачення — розділ INA, відповідно до якого, на думку DHS, особа підлягає депортації, наприклад як особа, що перебуває в країні без допуску, або як законний постійний мешканець (LPR), який підлягає депортації через кримінальне правопорушення.

Щоб особа мала час знайти адвоката, перше засідання не може бути призначене раніше ніж через 10 днів після вручення NTA, якщо особа не погодиться на ранішу дату (8 U.S.C. § 1229(b)(1)). Суд, дату наступного засідання і рішення судді можна перевірити на порталі EOIR автоматизованої інформації про справи за реєстраційним номером іноземця (A-number), надрукованим у NTA.

Повідомляйте суд про свою актуальну адресу

Повідомлення про засідання надсилають поштою на адресу, яка є в суді. Протягом п’яти днів після будь-якої зміни адреси нормативні акти вимагають письмово повідомити імміграційний суд за формою EOIR-33 (8 C.F.R. § 1003.15(d)(2)). Щодо особи, яка пропустила засідання після належного повідомлення, може бути ухвалено заочний наказ про депортацію — за її відсутності, — якщо DHS доведе свою позицію (8 U.S.C. § 1229a(b)(5)).

Попереднє засідання

Перша явка — це зазвичай коротке попереднє засідання, на якому суддя розглядає багато справ за одне засідання. Відповідно до 8 C.F.R. § 1240.10 суддя, серед іншого, має:

• роз’яснити право на представництво адвокатом без витрат для уряду і запитати, чи бажає особа мати представника;
• переконатися, що особа отримала перелік безоплатних (pro bono) постачальників юридичних послуг для цього суду;
• зачитати фактичні твердження та обвинувачення і пояснити їх простою мовою.

Після цього особа, зазвичай через адвоката, дає відповідь на NTA: визнає або заперечує кожне твердження і кожне обвинувачення (8 C.F.R. § 1240.10(c)). Якщо твердження заперечено, DHS має їх довести. Щодо особи, яку було допущено до Сполучених Штатів, DHS має довести, що вона підлягає депортації, за допомогою чітких і переконливих доказів; особа, якій висунуто обвинувачення як заявникові на допуск, несе обов’язок довести, що має право на допуск або перебуває в країні законно після попереднього допуску (8 U.S.C. § 1229a(c)(2)–(3)). На попередньому засіданні особа також визначає, про який захист проситиме, і суддя встановлює строки для подання заяв і доказів.

Процедури EOIR щодо попередніх засідань і засідань по суті справи, строки подання документів і практику в залі суду викладено в Посібнику з політики EOIR. Більшість документів можна також подати в електронній формі через систему EOIR для судів і апеляцій; онлайн-ресурс імміграційних судів EOIR пояснює кроки для людей без адвоката.

Засідання по суті справи

Якщо особа просить про захист, справу призначають на засідання по суті справи. Це судовий розгляд: особа дає показання під присягою, можуть давати показання свідки, юрисконсульт DHS проводить перехресний допит, а суддя оцінює документи в матеріалах справи. Закон гарантує розумну можливість ознайомитися з доказами проти особи, подати докази і провести перехресний допит свідків уряду (8 U.S.C. § 1229a(b)(4)). Особа, яка просить про захист, має довести своє право на нього, а щодо дискреційного захисту — також те, що суддя повинен надати його на власний розсуд (8 U.S.C. § 1229a(c)(4)). Потім суддя усно чи письмово вирішує, чи підлягає особа депортації і чи надано захист.

Основні види захисту від депортації

Імміграційний суддя може розглядати заяви про захист під час засідання (8 C.F.R. § 1240.11). Найпоширеніші з них:

• Скасування депортації (INA § 240A, 8 U.S.C. § 1229b). Законний постійний мешканець може мати на нього право після п’яти років у статусі постійного мешканця і семи років безперервного проживання після допуску, якщо його не засуджено за тяжкий злочин за імміграційним законом. Особа, яка не є постійним мешканцем, має довести десять років безперервного фізичного перебування, добру моральну репутацію, відсутність судимостей, що позбавляють права на захист, і те, що депортація спричинить виняткові та надзвичайно незвичайні труднощі чоловікові чи дружині, батькові чи матері або дитині, які є громадянами США або постійними мешканцями. Кількість рішень для осіб, які не є постійними мешканцями, обмежена 4000 на фінансовий рік. Див. наш посібник про скасування депортації.
• Притулок, заборона депортації і захист відповідно до Конвенції проти катувань. Про притулок (8 U.S.C. § 1158), як правило, потрібно попросити протягом одного року після прибуття, з певними винятками. Для заборони депортації (8 U.S.C. § 1231(b)(3)) і захисту CAT (8 C.F.R. §§ 1208.16–1208.18) однорічного строку немає, але стандарт доказування вищий. У суді про них просять за формою I-589. Див. наші сторінки про притулок і заборону депортації.
• Зміна статусу. Особа зі схваленою або негайно доступною імміграційною петицією — наприклад, через чоловіка чи дружину, які є громадянами США, — може мати змогу подати заяву на грін-карту перед суддею, якщо відповідає вимогам 8 U.S.C. § 1255. Див. зміна статусу.
• Добровільний виїзд (INA § 240B, 8 U.S.C. § 1229c). Виїзд власним коштом до певного строку замість отримання наказу про депортацію. Якщо про нього попросити на початку справи, можна отримати до 120 днів; якщо його надають наприкінці провадження, він дає до 60 днів і вимагає, серед іншого, одного року фізичного перебування до NTA і п’яти років доброї моральної репутації.

Деякі люди також просять суд припинити провадження, наприклад, коли обвинувачення має юридичні вади. Що доступно, значною мірою залежить від кримінального минулого, попередніх наказів, дати і способу в’їзду, — саме тому має значення кожна деталь кожної судимості і кожного в’їзду.

Тримання під вартою і застава

Людей, щодо яких триває провадження щодо депортації, можуть тримати під вартою Імміграційної та митної служби США (ICE). Для деяких затриманих імміграційний суддя може провести засідання щодо застави і встановити заставу в розмірі щонайменше $1,500 (8 U.S.C. § 1226(a); 8 C.F.R. § 1003.19); на інших за законом поширюється обов’язкове тримання під вартою. Справа затриманої особи розглядається в прискореному порядку. Див. наш посібник про засідання щодо застави.

Після рішення судді: апеляції, клопотання і федеральний суд

• Апеляція до Ради з імміграційних апеляцій (BIA). Будь-яка зі сторін може подати апеляцію за формою EOIR-26, яка має надійти до Ради протягом 30 календарних днів після рішення судді (8 C.F.R. § 1003.38(b)). Див. наш посібник про BIA.
• Клопотання про поновлення провадження або про повторний розгляд. Клопотання про поновлення провадження, що ґрунтується на нових фактах, як правило, потрібно подати протягом 90 днів після остаточного наказу, і дозволено лише одне таке клопотання; клопотання про повторний розгляд, у якому йдеться про юридичну чи фактичну помилку, — протягом 30 днів (8 U.S.C. § 1229a(c)(6)–(7); 8 C.F.R. § 1003.23). Провадження щодо заочного наказу про депортацію може бути поновлено протягом 180 днів через виняткові обставини або в будь-який час, якщо особа не отримала належного повідомлення (8 U.S.C. § 1229a(b)(5)(C)). Існують винятки, наприклад для заяв про притулок, що ґрунтуються на змінених умовах у країні. Див. наш посібник про клопотання про поновлення провадження.
• Скарга про перегляд. Остаточний наказ про депортацію можна оскаржити до федерального апеляційного суду, подавши скаргу про перегляд протягом 30 днів після остаточного наказу (8 U.S.C. § 1252(b)(1)).

Як отримати представництво

Для більшості дорослих у провадженні щодо депортації уряд не призначає адвоката: право полягає в тому, щоб мати адвоката «без витрат для уряду» (8 U.S.C. § 1229a(b)(4)(A)). Адвокат подає форму EOIR-28, щоб представляти особу в імміграційному суді. EOIR публікує перелік безоплатних постачальників юридичних послуг для кожного суду. Щоб дізнатися, де розглядається справа, див. наш довідник усіх 77 імміграційних судів.

Щоб фірма під керівництвом колишнього імміграційного судді США захищала вашу власну справу в суді, див. нашу сторінку адвоката із захисту від депортації.