Депортація чи добровільний виїзд

Перевірив: Carlos Maury, колишній імміграційний суддя США. Останній перегляд: 6 жовтня 2026 р.

Що таке наказ про депортацію і які його наслідки

У провадженні щодо депортації імміграційний суддя вирішує, чи може особа залишитися в США. Якщо суддя визнає, що особа підлягає депортації, і не надає їй жодного засобу правового захисту, результатом є наказ про депортацію. Коли наказ стає остаточним, уряд може його виконати. Відповідно до 8 CFR 1241.1 наказ стає остаточним, наприклад, коли Рада з імміграційних апеляцій (BIA) відхиляє апеляцію, коли особа відмовляється від апеляції або коли спливає строк для її подання.

Дія наказу не закінчується, коли особа виїжджає. Його основні наслідки прописані в законі:

• Заборона на повернення. Відповідно до INA 212(a)(9)(A)(ii) особа, щодо якої суд ухвалив наказ про депортацію, або яка виїхала, поки наказ про депортацію залишався чинним, не підлягає допуску протягом 10 років від дати виїзду чи депортації, протягом 20 років у разі другої чи наступної депортації та у будь-який час, якщо її засуджено за тяжкий злочин за імміграційним законом. Особи, депортовані після провадження, розпочатого під час їхнього прибуття, підпадають під 5-річну заборону відповідно до 212(a)(9)(A)(i). Самостійний виїзд, поки наказ залишається чинним, також враховується.
• Дозвіл на повторне подання заяви. Зняти заборону можна лише за згодою уряду на повторне подання заяви про допуск (212(a)(9)(A)(iii)). Форма I-212 Служби громадянства та імміграції США (USCIS) — заява про дозвіл повторно подати заяву про допуск до США після депортації (англійською) — це форма, якою просять про таку згоду.
• Суворіша заборона за повернення без дозволу. Особа, щодо якої ухвалено наказ про депортацію і яка потім в’їжджає або намагається в’їхати до США без допуску, не підлягає допуску відповідно до 212(a)(9)(C). Ця заборона не має фіксованого строку: крім вузького вейвера для осіб, які самостійно подають петицію за Законом про протидію насильству щодо жінок (VAWA), її можна зняти лише після того, як особа пробула за межами США понад 10 років з моменту останнього виїзду й отримала згоду на повторне подання заяви про допуск.
• Федеральний злочин. Відповідно до 8 USC 1326 в’їзд, спроба в’їзду або виявлення особи в США після депортації без необхідної згоди караються позбавленням волі на строк до 2 років, а для осіб, депортованих після певних судимостей, — до 10 або 20 років.

Наш посібник про підстави для недопуску та вейвери докладніше описує ці підстави.

Що таке добровільний виїзд

Добровільний виїзд відповідно до INA 240B (8 USC 1229c) дає особі змогу виїхати зі США власним коштом до визначеної дати, а не бути депортованою. Закон описує добровільний виїзд, наданий наприкінці провадження, як наданий «замість депортації». Перед імміграційним суддею існує два його види: про один просять до завершення справи, другий надають наприкінці. Надаючи будь-який із них, суддя також зобов’язаний ухвалити альтернативний наказ про депортацію (8 CFR 1240.26(d)). Саме цей альтернативний наказ набирає чинності, якщо умови не виконано.

Добровільний виїзд до завершення справи

Відповідно до INA 240B(a) і 8 CFR 1240.26(b) суддя може надати добровільний виїзд до завершення справи, лише якщо особа:

• просить про нього до або під час попереднього засідання, на якому справу вперше призначають до розгляду на засіданні по суті;
• не подає інших клопотань про засоби правового захисту або відкликає вже подані;
• визнає, що підлягає депортації;
• відмовляється від апеляції щодо всіх питань; і
• не була засуджена за тяжкий злочин за імміграційним законом і не підлягає депортації з підстав безпеки й тероризму, передбачених INA 237(a)(4).

Суддя не може надати його пізніше ніж через 30 днів після цього попереднього засідання, якщо юрисконсульт Міністерства внутрішньої безпеки США (DHS) не погодиться на це; DHS може зробити це в будь-який час до завершення справи. Строк для виїзду може становити до 120 днів. Суддя може встановити умови, зокрема заставу, і, як правило, особа має пред’явити DHS паспорт або інший проїзний документ. Особи, щодо яких провадження розпочато під час їхнього прибуття до США, не можуть отримати такий вид добровільного виїзду (240B(a)(4)).

Добровільний виїзд наприкінці справи

Відповідно до INA 240B(b) і 8 CFR 1240.26(c) суддя може надати добровільний виїзд після завершення провадження, лише встановивши, що особа:

• фізично перебувала в США щонайменше один рік до вручення їй NTA;
• має добру моральну репутацію зараз і мала її щонайменше п’ять років до подання клопотання;
• не була засуджена за тяжкий злочин за імміграційним законом і не підлягає депортації відповідно до INA 237(a)(4); і
• чіткими й переконливими доказами довела, що має кошти для виїзду і намір виїхати, зокрема пред’явила паспорт або інший проїзний документ.

Строк може становити до 60 днів. Застава за добровільний виїзд у розмірі щонайменше 500 доларів є обов’язковою, і її потрібно внести директору місцевого офісу ICE протягом 5 робочих днів після ухвалення рішення суддею. Перш ніж надати добровільний виїзд, суддя зобов’язаний пояснити розмір застави та умови, а особа може відмовитися від нього, якщо не бажає їх приймати. Якщо заставу не внесено вчасно, альтернативний наказ про депортацію може стати остаточним (8 CFR 1241.1(f)), а обов’язок виїхати до кінцевого строку не зникає. Особа, яка подає апеляцію до BIA, повинна подати підтвердження внесення застави протягом 30 днів після подання апеляції, інакше BIA не поновить строк для виїзду.

Загальний строк, разом з будь-яким продовженням, ніколи не може перевищувати 120 або 60 днів. Продовжити строк для виїзду можуть лише посадові особи DHS, а не суддя (8 CFR 1240.26(f)).

Якщо ви не виїдете вчасно або подасте клопотання чи скаргу

Відповідно до INA 240B(d) особа, якій надано добровільний виїзд і яка з власної волі не виїжджає протягом установленого строку:

• підлягає цивільному штрафу від 1000 до 5000 доларів; нормативний акт передбачає за замовчуванням 3000 доларів, якщо суддя або BIA, надаючи добровільний виїзд, не встановили іншої суми (8 CFR 1240.26(l));
• на 10 років втрачає право на повторний добровільний виїзд, скасування депортації, зміну статусу (форма I-485), зміну категорії статусу і реєстрацію; і
• підпадає під альтернативний наказ про депортацію, який стає остаточним у момент перевищення строку перебування (8 CFR 1241.1(f)).

Закон робить обмежений виняток із 10-річної заборони для деяких справ на підставі VAWA, коли побої або крайня жорстокість були принаймні однією з основних причин того, що особа не виїхала вчасно.

Подання документів для оскарження рішення також впливає на наданий добровільний виїзд — саме так, як передбачено нормативним актом:

• Клопотання про поновлення провадження або про повторний розгляд. Якщо подати клопотання про поновлення провадження або клопотання про повторний розгляд протягом строку добровільного виїзду, наданий добровільний виїзд автоматично припиняється, а альтернативний наказ про депортацію негайно набирає чинності. Санкції за 240B(d) у такому разі не застосовуються (8 CFR 1240.26(b)(3)(iii), (e)(1)). Клопотання, подане після того, як строк уже сплив, цього не змінює.
• Скарга про перегляд до федерального апеляційного суду. Її подання до виїзду також автоматично припиняє наданий добровільний виїзд і вводить у дію альтернативний наказ. Санкції за 240B(d) не застосовуються до особи, яка подала скаргу й залишається в США, поки скарга розглядається; а особа, якій добровільний виїзд надано наприкінці справи і яка виїжджає протягом 30 днів після подання скарги та надає DHS необхідне підтвердження, не вважається такою, що виїхала за наказом про депортацію (8 CFR 1240.26(i)).

Оскільки ці правила пов’язані зі строками імміграційних апеляцій і з клопотаннями про зупинення депортації, важливо, у якій послідовності подаються документи.

Добровільний виїзд усе одно може спричинити заборону

Добровільний виїзд дає змогу уникнути заборони 212(a)(9)(A), яка настає після наказу про депортацію, але не стирає часу, уже проведеного в США незаконно. Відповідно до INA 212(a)(9)(B)(i)(II) особа, чиє незаконне перебування в США тривало один рік або довше, не підлягає допуску протягом 10 років після виїзду, незалежно від того, як відбувся виїзд. 3-річна заборона за 212(a)(9)(B)(i)(I) охоплює незаконне перебування тривалістю понад 180 днів, але менше одного року, і закон застосовує її до осіб, які виїхали до початку провадження. Час до досягнення 18 років не зараховується; є й інші винятки. Для чоловіка чи дружини, сина чи доньки громадянина США або законного постійного мешканця (LPR), які доведуть, що цей родич зазнає надзвичайних труднощів, існує вейвер (212(a)(9)(B)(v)); див. нашу сторінку адвоката з імміграційних вейверів.

Отримайте консультацію, перш ніж погоджуватися на будь-який із варіантів

Клопотання про добровільний виїзд до завершення справи означає відмову від інших клопотань про засоби правового захисту і від права на апеляцію. Особа, яка може мати право на притулок, скасування депортації, зміну статусу або інший засіб правового захисту, повинна спершу зрозуміти, від чого вона відмовляється. Чи має особа таке право, залежить від обставин її справи.

Те, що люди називають «добровільним поверненням», на яке погоджуються з посадовою особою на кордоні або після арешту ICE, — не те саме, що добровільний виїзд, наданий суддею. Відповідно до 8 CFR 240.25 уповноважені посадові особи DHS можуть надати добровільний виїзд замість порушення провадження в суді, з такими умовами, як тримання під вартою до виїзду, а відмову оскаржити не можна. Особа, яка отримала добровільний виїзд від DHS і не виїхала вчасно, на 10 років позбавляється права на ті самі види захисту (8 CFR 1240.26(a)). Перш ніж щось підписати, запитайте мовою, яку ви розумієте, що це за документ.

На нашій сторінці адвоката із захисту від депортації пояснено, як ми допомагаємо людям в імміграційному суді зважити ці варіанти.

Поширені запитання

Чи кращий добровільний виїзд, ніж наказ про депортацію?

Він може допомогти уникнути заборони на повернення строком 10 років або довше, яка настає після наказу про депортацію відповідно до INA 212(a)(9)(A), але має суворі умови, може вимагати відмови від інших засобів правового захисту та від права на апеляцію і не стирає заборон за незаконне перебування згідно з 212(a)(9)(B). Чи це правильний вибір, залежить від обставин кожної справи.

Скільки часу я маю на виїзд у разі добровільного виїзду?

До 120 днів, якщо його надано до завершення справи, і до 60 днів, якщо його надано наприкінці справи. Загальний строк, разом з будь-яким продовженням, не може перевищувати цих меж.

Який розмір застави за добровільний виїзд?

Коли добровільний виїзд надається наприкінці справи, суддя встановлює заставу щонайменше 500 доларів, яку потрібно внести до ICE протягом 5 робочих днів після ухвалення рішення. До завершення справи суддя може вимагати заставу, але не зобов’язаний.

Що буде, якщо я не виїду до кінцевого строку?

Відповідно до INA 240B(d) вам загрожує цивільний штраф від 1000 до 5000 доларів, ви на 10 років втрачаєте право на повторний добровільний виїзд, скасування депортації, зміну статусу, зміну категорії статусу та реєстрацію, а альтернативний наказ про депортацію стає остаточним.

Чи зупиняє клопотання про поновлення провадження перебіг строку добровільного виїзду?

Ні. Відповідно до 8 CFR 1240.26 подання клопотання про поновлення провадження або про повторний розгляд протягом строку добровільного виїзду автоматично припиняє наданий добровільний виїзд і вводить у дію альтернативний наказ про депортацію; строку воно не продовжує. Санкції за 240B(d) у такому разі не застосовуються.

Чи зможу я повернутися після добровільного виїзду?

Своєчасний виїзд у порядку добровільного виїзду не є виїздом за наказом про депортацію, тому заборона 212(a)(9)(A) до нього не застосовується. Але якщо ваше незаконне перебування тривало один рік або довше, виїзд може спричинити 10-річну заборону за 212(a)(9)(B), щодо якої вейвер передбачено лише для певних родичів громадян США та законних постійних мешканців.

Чи є добровільне повернення на кордоні тим самим, що й добровільний виїзд?

Ні. Добровільний виїзд, наданий імміграційним суддею, регулюється 8 CFR 1240.26. Повернення, на яке погоджуються з посадовою особою на кордоні або після арешту ICE, належить до повноважень DHS, наприклад відповідно до 8 CFR 240.25, і відмову оскаржити не можна. Перш ніж щось підписати, запитайте, що це за документ.

Офіційні джерела

• 8 U.S.C. 1229c (INA 240B), добровільний виїзд (govinfo.gov, англійською)
• 8 CFR 1240.26, добровільний виїзд: повноваження Виконавчого управління з розгляду імміграційних справ (EOIR) (eCFR, англійською)
• 8 CFR 1241.1, остаточний наказ про депортацію (eCFR, англійською)
• 8 CFR 240.25, добровільний виїзд: повноваження DHS (eCFR, англійською)
• 8 U.S.C. 1182 (INA 212), іноземці, які не підлягають допуску, зокрема (a)(9) (govinfo.gov, англійською)
• 8 U.S.C. 1326, повторний в’їзд депортованих іноземців (govinfo.gov, англійською)
• Форма I-212, заява про дозвіл повторно подати заяву про допуск (USCIS, англійською)

Пов’язані послуги: Адвокат із захисту від депортації · Адвокат з імміграційних апеляцій · Адвокат з питань вейверів

Інші посібники: Перелік документів у справі про депортацію · Притулок, заборона депортації і CAT · Зміна статусу чи консульське оформлення · Застава чи звільнення під пароль · Якщо Імміграційна та митна служба США (ICE) прийде до ваших дверей · Імміграційний посібник: Лос-Анджелес · Строки розгляду USCIS · Візовий бюлетень · Чи відкрито проти мене провадження щодо депортації? · Самоперевірка щодо строку подання заяви про притулок · Самоперевірка щодо судимості · Поширені запитання про імміграцію