Вейвери щодо підстав для недопуску: I-601A, I-601 та I-212

Що таке недопуск і від яких підстав можна отримати вейвер

Щоб отримати імміграційну візу в консульстві або змінити статус на постійне проживання в Сполучених Штатах, особа має бути допустимою. Підстави для недопуску перелічено в INA § 212(a), 8 U.S.C. § 1182(a): зокрема здоров’я, кримінальне минуле, безпека, ризик стати тягарем для держави, імміграційні порушення, як-от в’їзд без перевірки чи неправдиві відомості, попередні депортації та незаконне перебування. Наша стаття про підстави для недопуску розглядає повний перелік, а тематична сторінка про тягар для держави окремо висвітлює цю підставу.

Від одних підстав можна отримати вейвер, від інших — ні. Тут розглянуто такі вейвери:

• Незаконне перебування (3- і 10-річні заборони) — INA § 212(a)(9)(B)(v), за формою I-601 або, до виїзду з країни, як попередній вейвер за формою I-601A.
• Злочини — INA § 212(h), щодо злочинів, пов’язаних з моральною ницістю (CIMT), кількох судимостей, проституції і одного правопорушення, пов’язаного з простим зберіганням 30 грамів марихуани або менше, за формою I-601.
• Шахрайство або умисне надання неправдивих відомостей — INA § 212(i), за формою I-601.
• Попередня депортація — дозвіл повторно звернутися по допуск відповідно до INA § 212(a)(9)(A)(iii), за формою I-212.

Для інших підстав вейвера немає взагалі або він дуже вузький. На неправдиву заяву про громадянство США (INA § 212(a)(6)(C)(ii)) не поширюється вейвер § 212(i), який закон обмежує пунктом (i); єдиний передбачений законом засіб — виняток для особи, батьки якої були громадянами, яка проживала в Сполучених Штатах до 16 років і обґрунтовано вважала себе громадянином. Злочини, пов’язані з наркотиками, крім одного правопорушення, пов’язаного з простим зберіганням 30 грамів марихуани або менше, не можуть бути предметом вейвера за § 212(h). А довічна заборона § 212(a)(9)(C), пояснена нижче, не має вейвера, крім як для самопетиціонерів за Законом про протидію насильству щодо жінок (VAWA).

Вейвер також не вирішує окремого питання — як особа може стати постійним мешканцем. Зміна статусу всередині Сполучених Штатів відповідно до INA § 245(a), 8 U.S.C. § 1255(a), як правило, вимагає, щоб особу було «перевірено і допущено або звільнено під пароль». Особа, яка в’їхала без перевірки, зазвичай не може змінити статус, якщо на неї не поширюється INA § 245(i) — петиція чи трудова сертифікація, подана не пізніше 30 квітня 2001 р., з фізичною присутністю 21 грудня 2000 р. для подань після 14 січня 1998 р. і платежем $1,000, — і навіть тоді вона має бути допустимою. Саме тому багато родин натомість обирають консульський шлях із попереднім вейвером. Тематична сторінка про зміну статусу висвітлює сам процес отримання грін-карти.

3- і 10-річні заборони за незаконне перебування

Відповідно до INA § 212(a)(9)(B)(i) особа (крім постійного мешканця), яка перебувала незаконно понад 180 днів, але менше одного року, а потім добровільно виїхала до початку провадження щодо депортації, не може повернутися протягом 3 років. Особа, яка перебувала незаконно один рік або більше, а потім виїхала або була депортована, не може повернутися протягом 10 років. «Незаконне перебування» — це перебування після спливу дозволеного строку або перебування без допуску чи звільнення під пароль (§ 212(a)(9)(B)(ii)).

Два моменти часто розуміють неправильно:

• Заборону запускає виїзд. Саме лише незаконне перебування не створює 3- чи 10-річної заборони; її створює виїзд. Саме тому особі, яка має поїхати до консульства США на співбесіду щодо імміграційної візи, потрібен вейвер до поїздки, і саме тому існує попередній вейвер.
• Деякий час не враховується. Відповідно до § 212(a)(9)(B)(iii) незаконне перебування не накопичується, поки особі не виповнилося 18 років, поки на розгляді перебуває сумлінно подана заява про надання притулку (якщо особа не працювала без дозволу), поки на особу поширюється захист програми «Єдність родини», а також у певних випадках щодо чоловіків чи дружин і дітей, які зазнали насильства, і потерпілих від торгівлі людьми. Відповідно до § 212(a)(9)(B)(iv) своєчасне, не безпідставне клопотання про продовження чи зміну статусу зупиняє відлік на строк до 120 днів — лише для 3-річної заборони.

Поїздки з попереднім дозволом на повернення після 13 серпня 2026 р. Протягом чотирнадцяти років рішення Matter of Arrabally and Yerrabelly, 25 I&N Dec. 771 (BIA 2012), визначало, що поїздка за кордон із попереднім дозволом на повернення до США не є «виїздом», який запускає заборону. У справі Matter of Delcarmen-Lara, 29 I&N Dec. 830 (BIA 2026), вирішеній 13 серпня 2026 р., Рада з імміграційних апеляцій (BIA) скасувала Arrabally: «Виїзд зі Сполучених Штатів на підставі наданого попереднього дозволу на повернення є „виїздом“» відповідно до § 212(a)(9)(B)(i)(II). Рада застосувала нове правило на майбутнє, і USCIS Policy Manual (том 8, частина O) тепер зазначає, що з 13 серпня 2026 р. виїзд за документом про попередній дозвіл на повернення є виїздом для цілей § 212(a)(9)(B)(i) загалом. Кожен, хто накопичив незаконне перебування, має отримати консультацію, перш ніж подорожувати з попереднім дозволом на повернення; тематична сторінка про попередній дозвіл на повернення відстежує цю зміну.

Вейвер щодо заборон — це INA § 212(a)(9)(B)(v): він доступний чоловікові чи дружині, синові чи доньці громадянина США або постійного мешканця, які покажуть, що відмова спричинить надзвичайні труднощі для чоловіка чи дружини або одного з батьків, які є громадянами чи постійними мешканцями. Труднощі для власних дітей заявника для цього вейвера не враховуються. Вейвер надається на розсуд, і закон зазначає, що жоден суд не має юрисдикції переглядати це рішення. Більше про самі заборони: пояснення 3- і 10-річних заборон і тематична сторінка про незаконне перебування.

Довічна заборона: § 212(a)(9)(C)

Так звана довічна заборона застосовується до особи, яка (I) перебувала незаконно загалом понад один рік або (II) щодо якої було ухвалено наказ про депортацію і яка потім в’їжджає або намагається в’їхати без допуску (INA § 212(a)(9)(C)(i)). Її запускає саме поєднання — незаконний час або наказ про депортацію, а потім незаконне повернення.

• Звичайного вейвера немає. Єдиний виняток стосується особи, яка звертається по допуск понад 10 років після останнього виїзду, якщо Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) погодиться на повторне звернення до того, як особа вирушить із-за кордону (§ 212(a)(9)(C)(ii)). У справі Matter of Torres-Garcia, 23 I&N Dec. 866 (BIA 2006) Рада постановила, що таку згоду можна отримати лише після того, як минуть 10 років за межами Сполучених Штатів.
• Самопетиціонери за VAWA можуть отримати вейвер, якщо існує зв’язок між насильством і депортацією, виїздом або повторним в’їздом (§ 212(a)(9)(C)(iii)); див. тематичну сторінку про VAWA.
• Розділ 245(i) не допомагає. У справі Matter of Briones, 24 I&N Dec. 355 (BIA 2007) Рада постановила, що зміна статусу за § 245(i) недоступна особі, яка підпадає під недопуск відповідно до § 212(a)(9)(C)(i)(I).

Оскільки попередній вейвер охоплює лише 3- і 10-річні заборони, особа, на яку поширюється довічна заборона, не може скористатися формою I-601A, щоб її усунути. Те, яка заборона застосовується, визначають точні дати кожного в’їзду і виїзду, тож їх треба відновити за документами, перш ніж щось подавати.

Попередній вейвер: форма I-601A

Попередній вейвер щодо незаконного перебування дає змогу подати заяву про вейвер за § 212(a)(9)(B)(v) зі Сполучених Штатів, до виїзду на співбесіду щодо імміграційної візи, тож розлука з родиною коротша, а результат відомий заздалегідь. Правила викладено в 8 C.F.R. § 212.7(e), і такі заяви вирішує лише USCIS (§ 212.7(e)(1)).

Хто може подати

• Особа, яка перебуває в Сполучених Штатах, має щонайменше 17 років і має справу щодо імміграційної візи на розгляді в Державному департаменті на підставі схваленої петиції (або вибору в лотереї Diversity Visa), причому збір Державного департаменту за обробку імміграційної візи вже сплачено (§ 212.7(e)(3)–(4)).
• Яка після виїзду підпадала б під недопуск лише відповідно до § 212(a)(9)(B)(i) — тобто лише через 3- або 10-річну заборону. Будь-яка інша підстава (злочин, шахрайство, попередня депортація, довічна заборона) потребує власного рішення.
• Яка покаже надзвичайні труднощі для чоловіка чи дружини або одного з батьків, які є громадянами США чи постійними мешканцями. Кваліфікуючий родич може бути постійним мешканцем; попередній вейвер не обмежується родичами громадян.

Хто не може

Відповідно до § 212.7(e)(4) особа не може подати заяву, якщо щодо неї триває провадження щодо депортації без остаточного наказу, хіба що провадження адміністративно закрито і на момент подання не відновлено в календарі суду; якщо щодо неї ухвалено остаточний наказ про депортацію, хіба що USCIS уже задовольнила форму I-212 (див. нижче); якщо попередній наказ було поновлено; або якщо в USCIS на розгляді перебуває її заява на постійне проживання.

Подання, збір і що далі

Сторінка форми I-601A (редакція 01/20/25) спрямовує заявників до чиказького пункту прийому USCIS (lockbox) і перелічує докази, зокрема квитанцію про сплату збору Державного департаменту і, якщо застосовно, наказ EOIR про адміністративне закриття справи. Збір за переліком зборів USCIS (форма G-1055) становить $795, лише за паперового подання, без окремого збору за біометрію; самопетиціонери за VAWA і заявники на статус особливого неповнолітнього іммігранта сплачують $0. Біометричні дані все одно знімають (§ 212.7(e)(6)). Заявник має довести своє право за перевагою доказів, і USCIS може відмовити, не надіславши спершу запит на докази (§ 212.7(e)(7)–(8)). Адміністративної апеляції немає, як і клопотання про поновлення провадження чи повторний розгляд (§ 212.7(e)(11)). USCIS не публікує фіксованого строку очікування; у березні 2026 р. Рада зазначила, що середній час обробки становив приблизно 28 місяців.

Схвалений вейвер I-601A набирає чинності лише тоді, коли особа виїжджає зі Сполучених Штатів, проходить консульську співбесіду і визнається допустимою в усьому іншому (§ 212.7(e)(12)). Якщо консульський співробітник виявить іншу підставу, попередній вейвер анулюють, і особа має подати форму I-601 з-за кордону (сторінка USCIS про попередній вейвер). Попередній вейвер також автоматично анулюється, якщо особа в’їжджає або намагається в’їхати без перевірки, поки він на розгляді або до набрання ним чинності (§ 212.7(e)(14)). Вейвер не дає ні дозволу на роботу, ні попереднього дозволу на повернення до США (§ 212.7(e)(2)). 14 вересня 2026 р. USCIS опублікувала звичайне повідомлення щодо збору інформації за формою I-601A (FR Doc. 2026-18693) зі строком подання коментарів до 13 листопада 2026 р.; виправлення, видане через чотири дні (FR Doc. 2026-19138), зазначає, що це продовження форми без змін, а не її перегляд.

Щоб справу за формою I-601A, I-601 або I-212 підготував колишній імміграційний суддя США, див. нашу сторінку адвоката у справах про імміграційні вейвери. Щодо грін-карти на родинній підставі, для якої потрібен один із цих вейверів, див. нашу сторінку адвоката у справах про грін-карту.

Форма I-601 і стандарт надзвичайних труднощів

Форма I-601, заява про вейвер щодо підстав для недопуску (редакція 01/20/25, збір $1,050 за G-1055, $0 для кількох гуманітарних категорій), — це загальна форма вейвера. Її використовують за кордоном після того, як консульський співробітник визнає особу недопустимою, і в Сполучених Штатах разом із заявою про зміну статусу — зокрема перед імміграційним суддею (8 C.F.R. § 1212.7(a)(1)(ii)). На сторінці USCIS зазначено, що особа, яка проходить консульське оформлення, не може подати форму I-601 до співбесіди щодо імміграційної візи.

Більшість вейверів залежить від надзвичайних труднощів для кваліфікуючого родича. Цих родичів визначає закон, і для різних вейверів вони різні:

• Незаконне перебування, § 212(a)(9)(B)(v), і шахрайство, § 212(i): чоловік чи дружина або один із батьків, які є громадянами США чи постійними мешканцями. Не діти.
• Злочини, § 212(h)(1)(B): чоловік чи дружина, один із батьків, син чи донька, які є громадянами США чи постійними мешканцями.

Труднощі самого заявника враховуються лише через їхній вплив на кваліфікуючого родича. USCIS Policy Manual, том 9, частина B містить настанови відомства. Розділ 5 групує чинники за родинними зв’язками, соціальним і культурним впливом, економічним впливом, станом здоров’я і доглядом, а також умовами в країні, і розглядає труднощі родича як у разі, якщо родина житиме окремо, так і в разі переїзду. Він також застерігає, що «звичайні наслідки» — розлука родини, економічні втрати, повторна адаптація, гірша якість навчання чи медичної допомоги — самі по собі не становлять надзвичайних труднощів; значення має їхня сукупна вага в конкретній справі. Розділ 5 перелічує «особливо вагомі чинники», як-от інвалідність кваліфікуючого родича, військова служба, застереження Державного департаменту щодо поїздок до країни переїзду або раніше наданий притулок чи статус біженця, водночас зазначаючи, що жоден із них не створює презумпції. Цей стандарт «не такий високий», як «виняткові й надзвичайно незвичайні труднощі», потрібні для скасування депортації.

Провідне рішення Ради — Matter of Cervantes-Gonzalez, 22 I&N Dec. 560 (BIA 1999), яке перелічує відповідні чинники (родинні зв’язки в Сполучених Штатах і за кордоном, умови в країні переїзду, фінансовий вплив і серйозні проблеми зі здоров’ям, особливо коли належна допомога недоступна). Доведення труднощів — ще не кінець: у справі Matter of Mendez-Moralez, 21 I&N Dec. 296 (BIA 1996) Рада постановила, що надзвичайні труднощі, якщо їх доведено, — це один сприятливий чинник, який зважують на розсуд проти негативних. Корисні докази — медичні та психологічні документи, підтвердження доходів і боргів, шкільні документи, звіти про умови в країні і докладні письмові заяви, — кожен із них пов’язаний із кваліфікуючим родичем. Наша стаття про вейвери щодо підстав для недопуску наводить більше прикладів.

Вейвер щодо злочинів: § 212(h)

INA § 212(h) може усунути недопуск через злочин, пов’язаний з моральною ницістю (§ 212(a)(2)(A)(i)(I); див. нашу статтю про злочини, пов’язані з моральною ницістю), кілька судимостей із сукупними покараннями від п’яти років, проституцію, певні правопорушення, щодо яких було заявлено імунітет, і одне правопорушення, пов’язане з простим зберіганням 30 грамів марихуани або менше. Є три шляхи:

• § 212(h)(1)(A): діяння вчинено понад 15 років до подання заяви (або підставою є проституція), допуск не суперечитиме національному добробуту, безпеці чи захищеності, і особа виправилася. Родич не потрібен.
• § 212(h)(1)(B): надзвичайні труднощі для чоловіка чи дружини, одного з батьків, сина чи доньки, які є громадянами США чи постійними мешканцями.
• § 212(h)(1)(C): самопетиціонери за VAWA.

Обмеження, передбачені законом і нормативними актами:

• Вейвер не надається особі, засудженій за вбивство чи злочинні діяння, пов’язані з катуваннями, або за замах чи змову з метою їх учинення, або яка визнає вчинення таких діянь.
• Постійні мешканці: особа, раніше допущена як постійний мешканець, не може отримати вейвер, якщо після цього допуску її було засуджено за тяжкий злочин за імміграційним законом або вона не проживала законно безперервно протягом 7 років до початку провадження щодо депортації. У справі Matter of J-H-J-, 26 I&N Dec. 563 (BIA 2015) Рада постановила, що це обмеження застосовується лише до осіб, які в’їхали як постійні мешканці, а не до тих, хто змінив статус у Сполучених Штатах.
• Насильницькі або небезпечні злочини: відповідно до 8 C.F.R. § 212.7(d) розсуд не буде застосовано на користь особи, крім надзвичайних обставин, як-от міркувань національної безпеки чи зовнішньої політики, або коли відмова спричинить виняткові й надзвичайно незвичайні труднощі, — і навіть тоді з огляду на тяжкість правопорушення цього може бути недостатньо.
• Судового перегляду немає щодо рішення надати вейвер чи відмовити в ньому (§ 212(h)).

У 2026 р. Рада вирішила кілька справ за § 212(h). У справі Matter of Best, 29 I&N Dec. 723 (BIA 2026) (7 травня 2026 р.) вона постановила, що емоційні та фінансові труднощі, з якими зіткнулася б родина, не становлять надзвичайних труднощів, і скасувала рішення імміграційного судді про надання вейвера, бо серйозне кримінальне минуле переважило сприятливі чинники. У справі Matter of Mendez Maldonado, 30 I&N Dec. 62 (BIA 2026) (22 вересня 2026 р.) вона постановила, що власне визнання особою зберігання і вживання кокаїну робить її недопустимою навіть без судимості — це підстава, пов’язана з наркотиками, яку § 212(h) не може усунути. А у справі Matter of A-V-O-, 30 I&N Dec. 44 (BIA 2026) (17 вересня 2026 р.) вона постановила, що особа, засуджена за тяжкий злочин за імміграційним законом, підпадає під недопуск відповідно до § 212(a)(8)(A) як така, що не має права на громадянство, — підстава поза межами § 212(h); Рада застосувала це правило лише до визнань вини або заяв про відмову від оскарження обвинувачення і вироків, ухвалених після 17 вересня 2026 р. Перед будь-якою заявою щодо обвинувачення слід перевірити імміграційні наслідки.

Щоб фірма під керівництвом колишнього імміграційного судді США вела імміграційну частину справи щодо судимості чи кримінальної справи на розгляді разом із вашим адвокатом із кримінальних справ, див. нашу сторінку адвоката у справах про імміграційні наслідки судимості.

Вейвер щодо шахрайства: § 212(i)

Особа, яка шляхом шахрайства або умисного надання неправдивих відомостей про суттєвий факт домагалася або отримала візу, допуск чи іншу імміграційну пільгу, підпадає під недопуск відповідно до INA § 212(a)(6)(C)(i). INA § 212(i) дозволяє вейвер для чоловіка чи дружини, сина чи доньки громадянина США або постійного мешканця, якщо відмова спричинить надзвичайні труднощі для чоловіка чи дружини або одного з батьків, які є громадянами чи постійними мешканцями. Як і для вейвера щодо незаконного перебування, труднощі для дітей заявника не враховуються, крім самопетиціонерів за VAWA, для яких враховуються їхні власні труднощі або труднощі одного з батьків чи дитини, які є громадянами, постійними мешканцями або кваліфікованими особами. Вейвер надається на розсуд і не підлягає судовому перегляду (§ 212(i)(2)). У справі Cervantes-Gonzalez Рада дозволила зважувати саме шахрайство як негативний чинник під час застосування розсуду.

Вейвер § 212(i) не охоплює неправдивої заяви про громадянство США відповідно до § 212(a)(6)(C)(ii) — наприклад, позначки в графі «громадянин» у формі для працевлаштування. Ця підстава не має вейвера, лише вузький передбачений законом виняток для особи з батьками-громадянами, яка проживала тут до 16 років і обґрунтовано вважала себе громадянином. Чи було твердження в минулому неправдивими відомостями, чи було воно суттєвим, умисним або заявою про громадянство — це правове питання, яке часто вирішує всю справу.

Форма I-212: дозвіл повторно звернутися після депортації

Особа, яку було депортовано або яка виїхала, поки діяв наказ про депортацію, підпадає під недопуск на певний строк відповідно до INA § 212(a)(9)(A): 5 років після депортації під час прибуття або в порядку прискореної депортації, 10 років після наказу імміграційного судді або виїзду за чинним наказом, 20 років після другої чи наступної депортації і безстроково для особи, засудженої за тяжкий злочин за імміграційним законом. Виняток — згода DHS на повторне звернення по допуск до того, як особа вирушить у дорогу (§ 212(a)(9)(A)(iii)), про яку просять за формою I-212 (редакція 01/20/25, збір $1,175 за G-1055). Правила викладено в 8 C.F.R. § 212.2.

• Разом із заявою про зміну статусу форму I-212 подають одночасно з нею; якщо зміну статусу розглядає імміграційний суддя, USCIS передає форму I-212 судді (§ 212.2(e)).
• До виїзду зі Сполучених Штатів з остаточним наказом особа, чий виїзд виконає наказ, може отримати умовне схвалення, яке залежить від виїзду (§ 212.2(j)). Це важливо для попереднього вейвера: особа з остаточним наказом не може подати форму I-601A, якщо USCIS ще не задовольнила форму I-212 (8 C.F.R. § 212.7(e)(4)(iv)).
• Форма I-212 не усуває довічної заборони. Якщо після депортації особа також незаконно в’їхала повторно, застосовується § 212(a)(9)(C), і згода можлива лише після 10 років за межами країни (Torres-Garcia).

На сторінці USCIS щодо форми I-212 зазначено, що заявники, щодо яких триває провадження щодо депортації, мають дотримуватися спеціальних інструкцій імміграційного суду щодо подання, а деякі заявники, які звертаються до Митної та прикордонної служби США (CBP), можуть подати форму електронно.

Вейвери в імміграційному суді

Коли щодо особи триває провадження щодо депортації (якщо вона не є іноземцем, що прибуває), імміграційний суддя має виключну юрисдикцію щодо зміни статусу (8 C.F.R. § 1245.2(a)(1)(i)), і особа, яка підпадає під недопуск, може попросити вейвер у судді (8 C.F.R. § 1240.11(a)(2)). Вейвер за § 212(h) або § 212(i), про який просять разом зі зміною статусу, подають за формою I-601 імміграційному судді (8 C.F.R. § 1212.7(a)(1)(ii)), і суддя заслуховує свідчення та зважує докази труднощів і розсуду. Якщо суддя відмовить, рішення можна оскаржити до Ради з імміграційних апеляцій, але закон забороняє федеральним судам переглядати саме рішення щодо вейвера. Вейвери — це одна частина захисту від депортації поряд із такими засобами захисту, як притулок і скасування депортації.

Попередній вейвер — інша річ. Форму I-601A вирішує лише USCIS, і особа, щодо якої триває провадження, може подати її лише тоді, коли справу адміністративно закрито (§ 212.7(e)(4)(iii)). У 2026 р. цей шлях звузився:

• 22 червня 2026 р. Окружний суд США для Північного округу Техасу у справі Texas v. U.S. Department of Justice, No. 7:26-cv-00070 ухвалив рішення на підставі згоди сторін, яким скасував правило Виконавчого управління з розгляду імміграційних справ (EOIR) 2024 р. про адміністративне закриття справ (89 FR 46742) і заборонив його застосування. Текст 8 C.F.R. § 1003.18(c) досі наведено в eCFR. Особи, які просили допустити їх до участі у справі як третіх осіб, подали апеляцію, і станом на 27 вересня 2026 р. в офіційних джерелах не врегульовано, чи можуть судді й далі закривати справи на іншій підставі.
• У справі Matter of Medina Madrid, 29 I&N Dec. 514 (BIA 2026) (13 березня 2026 р.) Рада постановила, що коли справа була адміністративно закрита понад 13 років, намір особи подати заяву про попередній вейвер не виправдовує подальшого закриття, і наказала повернути справу до календаря суду. Рада зазначила, що особа з остаточним наказом може подати форму I-601A, щойно USCIS схвалить форму I-212.

Тож особа в суді, яка сподівається скористатися формою I-601A, може опинитися перед вибором між описаними вище шляхами — зміною статусу з вейвером у судді, якщо вона має на це право, іншими засобами захисту або планом, що передбачає остаточний наказ, схвалену форму I-212, а потім попередній вейвер, — і кожен із них має ризики, що залежать від історії в’їздів і календаря суду. Якщо справа закінчиться наказом, а згодом в особи з’явиться нове право, шляхом назад до суду може стати клопотання про поновлення провадження. Щодо справ осіб під вартою див. посібник про імміграційне тримання під вартою; довідник імміграційних судів перелічує всі суди.

Carlos Maury, колишній імміграційний суддя США, очолює Carlos Maury Law; щоб обговорити вейвер або проблему з недопуском, телефонуйте за номером (213) 769-0050. Ми розмовляємо іспанською.