Притулок у США: хто має право, строки і як вирішує суддя

Що таке притулок і хто може подати заяву

Закон про притулок — це INA § 208, 8 U.S.C. § 1158. Відповідно до § 1158(a)(1) будь-який негромадянин, «який фізично перебуває в Сполучених Штатах або прибуває до Сполучених Штатів (незалежно від того, чи через визначений пункт прибуття …), незалежно від статусу такого іноземця, може подати заяву про надання притулку». Спосіб в’їзду сам по собі не позбавляє особу права подати заяву. Проте подати заяву і виграти справу — різні речі: щоб отримати притулок, заявник має довести, що він є біженцем, що подав заяву вчасно або підпадає під виняток і що на нього не поширюється жодна заборонна підстава, — і навіть тоді притулок надається на розсуд (закон каже, що уряд «може надати» його).

Три види захисту запитують разом за формою I-589 — заявою про притулок і заборону депортації:

• Притулок (8 U.S.C. § 1158) — «обґрунтований страх» переслідування із захищеної підстави; веде до постійного проживання і дає змогу включити до заяви чоловіка чи дружину та дітей.
• Заборона депортації (INA § 241(b)(3), 8 U.S.C. § 1231(b)(3)) — вищий стандарт доказування, немає однорічного строку, обов’язкова в разі доведення, але вона лише унеможливлює депортацію до однієї конкретної країни.
• Захист відповідно до Конвенції проти катувань (8 C.F.R. § 1208.16(c)–1208.18) — для осіб, яких імовірніше, ніж ні, буде піддано катуванням, незалежно від причини; захищена підстава не потрібна.

Хто має право: визначення біженця

Біженець, відповідно до INA § 101(a)(42)(A), 8 U.S.C. § 1101(a)(42), — це особа, яка не може або не бажає повернутися до своєї країни «через переслідування або обґрунтований страх переслідування за ознакою раси, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних поглядів». Кожна частина цього речення — елемент, який заявник має довести, і обов’язок доказування лежить на заявникові (§ 1158(b)(1)(B)(i)):

• Переслідування — серйозна шкода чи погрози, а не звичайний злочин, дискримінація чи труднощі. Воно має походити від уряду або від людей, яких уряд не може або не бажає контролювати.
• Одна з п’яти захищених підстав — раса, релігія, громадянство, належність до певної соціальної групи або політичні погляди. Шкода, спричинена лише вимаганням, особистим конфліктом чи загальним насильством, не підходить.
• Причиновий зв’язок — захищена підстава «була або буде щонайменше однією з головних причин» переслідування (§ 1158(b)(1)(B)(i)). Вона не мусить бути єдиною причиною, але не може бути другорядною.
• Минуле переслідування або обґрунтований страх. Щодо особи, яка доводить минуле переслідування, діє презумпція обґрунтованого страху майбутнього переслідування; уряд може спростувати її, показавши докорінну зміну обставин або те, що особа може безпечно переселитися в межах країни (8 C.F.R. § 1208.13(b)(1)). Без минулого переслідування страх має бути і щирим, і об’єктивно обґрунтованим. Верховний суд у справі INS v. Cardoza-Fonseca, 480 U.S. 421 (1987) постановив, що обґрунтований страх — нижчий стандарт, ніж «імовірніше, ніж ні», і зазначив, що навіть 10-відсоткової ймовірності переслідування може бути достатньо.

Достовірність і підтвердження. Самих лише показань може бути достатньо, але тільки якщо вони «достовірні, переконливі й стосуються конкретних фактів» (§ 1158(b)(1)(B)(ii)). Суддя може вимагати підтверджувальних доказів, які обґрунтовано доступні, і може робити висновок про достовірність на підставі «сукупності обставин» — поведінки, узгодженості між показаннями, письмовою заявою, попередніми заявами (зокрема на кордоні чи під час співбесіди щодо обґрунтованого страху) і доказами щодо країни, а також будь-якої неточності, незалежно від того, чи стосується вона суті вимоги (§ 1158(b)(1)(B)(iii)). На практиці багато справ програють через розбіжності між тим, що особа сказала на кордоні, що зазначено у формі I-589 і що вона каже в суді.

Певна соціальна група — і зміни 2025–26 років

«Певна соціальна група» — підстава, щодо якої з-поміж п’яти ведеться найбільше судових спорів. Рада з імміграційних апеляцій (BIA) визначила її у справі Matter of Acosta, 19 I&N Dec. 211 (BIA 1985) як групу, що має спільну незмінну характеристику — таку, яку члени групи не можуть змінити або яку від них не слід вимагати змінити. У справах Matter of M-E-V-G-, 26 I&N Dec. 227 (BIA 2014) та Matter of W-G-R-, 26 I&N Dec. 208 (BIA 2014) Рада встановила три вимоги: група має (1) складатися з членів, які мають спільну незмінну характеристику, (2) бути визначеною з достатньою конкретністю і (3) бути соціально відокремленою у відповідному суспільстві.

У 2025–26 роках право щодо соціальних груп стало значно суворішим:

• Домашнє насильство. 2 вересня 2025 р. Генеральний прокурор США у справі Matter of S-S-F-M-, 29 I&N Dec. 207 (A.G. 2025) скасував рішення 2021 року, яким було відновлено Matter of A-R-C-G-, відновив чинність Matter of A-B-, 27 I&N Dec. 316 (A.G. 2018) і Matter of A-B-, 28 I&N Dec. 199 (A.G. 2021), та скасував A-R-C-G- «і будь-яке рішення, ухвалене з опорою на нього». Вимоги, засновані на домашньому насильстві чи насильстві банд з боку приватних осіб, тепер оцінюються з урахуванням цих суворіших рішень.
• Родинні групи. Того самого дня у справі Matter of R-E-R-M- & J-D-R-M-, 29 I&N Dec. 202 (A.G. 2025) Генеральний прокурор скасував рішення 2021 року у справі Matter of L-E-A- і зобов’язав суддів керуватися Matter of L-E-A-, 27 I&N Dec. 581 (A.G. 2019), яке обмежує випадки, коли родина є визнаваною соціальною групою.
• Групи за ознакою статі. У справі Matter of K-E-S-G-, 29 I&N Dec. 145 (BIA 2025) (18 липня 2025 р.) Рада постановила, що група, визначена за статтю або за статтю та громадянством, «сама по собі є надто широкою і недостатньо конкретною, щоб бути визнаваною».
• Групи за ознакою стосунків. У справі Matter of V-A-B-, 29 I&N Dec. 621 (BIA 2026) (8 травня 2026 р.) Рада постановила, що група «заміжні мексиканські жінки, які не можуть вийти зі своїх стосунків» не є визнаваною, оскільки її визначено тавтологічно і їй бракує конкретності.
• Психічне здоров’я. У справі Matter of C-L-R-, 29 I&N Dec. 726 (BIA 2026) (4 травня 2026 р.) Рада відмовила у вимозі про заборону депортації, заснованій на групі, пов’язаній із психічним здоров’ям, оскільки докази не показали конкретного ризику для заявника; це пояснює наша стаття про Matter of C-L-R-.

Федеральні апеляційні суди не завжди погоджуються з Радою, тож застосовне право може залежати від судового округу, у якому розташований імміграційний суд. Наша сторінка про певну соціальну групу збирає статті на цю тему.

Однорічний строк і винятки з нього

Притулок, як правило, не може бути надано, якщо заявник не доведе «чіткими й переконливими доказами, що заяву подано протягом 1 року з дати прибуття іноземця до Сполучених Штатів» (8 U.S.C. § 1158(a)(2)(B)). Рік відраховується від останнього прибуття (8 C.F.R. § 1208.4(a)(2)(ii)); якщо останній день припадає на вихідний або святковий день, строк спливає наступного робочого дня. Заява вважається поданою, коли її отримує USCIS (або в день відправлення поштою, за наявності чіткого й переконливого доказу відправлення протягом року), а в суді — коли її отримує імміграційний суд. Неявка на здачу біометричних даних не скасовує дати подання.

Пізню заяву все одно можуть розглянути, якщо особа доведе змінені обставини, які суттєво впливають на право на притулок, або надзвичайні обставини, пов’язані із затримкою (§ 1158(a)(2)(D)), — і після цього подасть заяву «протягом розумного строку» (8 C.F.R. § 1208.4(a)(4)–(5)). Серед прикладів, наведених у нормативному акті:

• зміна умов у країні походження або нова діяльність за кордоном чи в США, яка створює ризик;
• серйозна хвороба або психічна чи фізична інвалідність, зокрема наслідки минулого переслідування, протягом першого року;
• юридична недієздатність, наприклад статус неповнолітнього без супроводу;
• неналежна правова допомога з дотриманням кроків, які перелічує правило: письмова заява під присягою, повідомлення адвоката і скарга до адвокатської палати;
• перебування у тимчасовому захищеному статусі (TPS), іншому законному статусі або з гуманітарним паролем до розумного періоду перед поданням заяви;
• своєчасна заява, яку було відхилено як неналежно подану і швидко подано повторно.

Строк не застосовується до дитини без супроводу (§ 1158(a)(2)(E)). І він узагалі не застосовується до заборони депортації чи захисту CAT — саме тому ці два види захисту є запасним варіантом для особи, яка подала заяву із запізненням.

Заборонні підстави для притулку

Навіть біженець, який подав заяву вчасно, не може отримати притулок, якщо застосовується заборонна підстава. Закон перелічує їх у 8 U.S.C. § 1158(a)(2) і (b)(2):

• Заборона для переслідувачів — особа наказувала, підбурювала, допомагала або іншим чином брала участь у переслідуванні інших із захищеної підстави. З 22 жовтня 2025 р. рішення Генерального прокурора у справі Matter of Negusie, 29 I&N Dec. 285 (A.G. 2025) вводить у дію правило, за яким ця заборона не має винятку для дій під примусом.
• Особливо тяжкий злочин — остаточна судимість за особливо тяжкий злочин; для цілей притулку будь-який тяжкий злочин за імміграційним законом вважається таким (§ 1158(b)(2)(B)(i)).
• Тяжкий неполітичний злочин, вчинений за межами Сполучених Штатів до прибуття.
• Загроза безпеці США та підстави, пов’язані з тероризмом.
• Остаточне облаштування — особа до прибуття остаточно облаштувалася в іншій країні.
• Безпечна третя країна — депортація можлива відповідно до двосторонньої чи багатосторонньої угоди до країни, де особа матиме доступ до повної та справедливої процедури надання притулку (§ 1158(a)(2)(A)); це питання в суді вирішують імміграційні судді (8 C.F.R. § 1208.4(a)(6)). З 2025 року Сполучені Штати використовують угоди про співпрацю у сфері притулку, щоб просити суддів натомість направляти заявників до третьої країни — наприклад, громадян Гватемали до Гондурасу. Відповідно до Matter of C-I-G-M- & L-V-S-G-, 29 I&N Dec. 291 (BIA 2025) (31 жовтня 2025 р.) суддя вирішує питання цієї заборони першим, і особа, щодо якої ведеться провадження, має довести з перевагою доказів, що переслідування із захищеної підстави або катування в цій третій країні є імовірнішим, ніж ні.
• Попередня відмова у притулку імміграційним суддею або BIA, якщо тільки не застосовуються змінені обставини (§ 1158(a)(2)(C); 8 C.F.R. § 1208.4(a)(3)).

Завідомо безпідставні заяви. Особа, щодо якої суддя встановить, що вона свідомо подала завідомо безпідставну, тобто вигадану, заяву після попередження про наслідки, стає «назавжди позбавленою права на будь-які пільги» за імміграційним законодавством (§ 1158(d)(6)). Попередження має бути зроблено під час подання заяви (§ 1158(d)(4)). Укладач документів, який вигадує історію, наражає на цю довічну заборону заявника, а не себе; заявник підписує форму під страхом відповідальності за неправдиві свідчення.

Ініціативний і захисний притулок

Куди подається форма I-589, залежить від того, чи триває щодо особи провадження щодо депортації (8 C.F.R. § 1208.2):

• Ініціативний притулок — особа, щодо якої не триває провадження щодо депортації, подає заяву до USCIS, і зазвичай з нею проводить співбесіду співробітник із питань притулку у незмагальному форматі. Якщо співробітник не надає притулку, а особа не має законного статусу, справу передають до імміграційного суду разом із повідомленням про явку до імміграційного суду (NTA, форма I-862) (8 C.F.R. § 1208.14), де суддя розглядає заяву із самого початку.
• Захисний притулок — особа, щодо якої вже триває провадження щодо депортації, подає форму I-589 до імміграційного суду і просить суддю надати притулок як захист від депортації. Особи, щодо яких після прибуття на кордон встановлено обґрунтований страх, стають учасниками провадження і подають заяву саме так; стандарт обґрунтованого страху — «значна ймовірність» встановлення права на притулок (8 U.S.C. § 1225(b)(1)(B)(v)). Див. нашу статтю про прискорену депортацію та обґрунтований страх.

Закон встановлює орієнтири — перша співбесіда або засідання протягом 45 днів після подання і остаточне рішення протягом 180 днів «за відсутності виняткових обставин» (§ 1158(d)(5)(A)(ii)–(iii)), — але і USCIS, і суди мають великі черги нерозглянутих справ, і справи зазвичай тривають роками.

Передання без співбесіди (28 липня 2026 р.). Тимчасове остаточне правило Міністерства внутрішньої безпеки США (DHS), 91 FR 47101 (28 липня 2026 р.), дає USCIS змогу передавати окремі ініціативні заяви до імміграційного суду без співбесіди, на підставі розгляду матеріалів справи, коли співробітник установлює, що заявникові заборонено подавати заяву, заборонено надавати притулок, що він не заслуговує на притулок на розсуд органу або не має права на нього по суті (новий 8 C.F.R. § 208.9(a)(2)); USCIS і далі пропонує співбесіду, перш ніж сама надати притулок або відмовити в ньому. Правило набрало чинності в день опублікування, а коментарі приймаються до 28 вересня 2026 р. Для багатьох заявників ініціативного притулку першим, хто ухвалюватиме рішення, тепер може бути імміграційний суддя. Наша стаття про це правило пояснює, що оголосила USCIS.

Притулок в імміграційному суді

Більшість справ про притулок вирішують імміграційні судді на змагальному засіданні, де юрисконсульт DHS може заперечувати проти заяви. Етапи в загальних рисах такі:

1. Попереднє засідання. Особа відповідає на звинувачення, викладені в повістці до імміграційного суду, визначає країну депортації та повідомляє суддю, якого захисту вона домагається. Суддя встановлює строки для подання форми I-589 і доказів. Наш посібник із захисту від депортації описує цей етап та інші види захисту.
2. Подання заяви та біометрія. Форму I-589 подають до суду (і вручають DHS). Перш ніж може бути надано захист, мають бути завершені перевірки особи та біографічних даних; заявник виконує інструкції DHS щодо біометрії, а невиконання їх без поважної причини може вважатися відмовою від заяви (8 C.F.R. § 1003.47).
3. Докази. Детальна письмова заява; документи, що посвідчують особу; докази шкоди (медичні, поліцейські документи та свідоцтва про смерть, фотографії, погрози); листи від свідків; а також докази щодо умов у країні — звіти Державного департаменту, новини та висновки експертів, — пов’язані з конкретною вимогою. Документи іншою мовою потребують засвідченого перекладу англійською.
4. Засідання по суті справи. Заявник дає показання під присягою через судового перекладача, його перехресно допитує юрисконсульт DHS, і він може представити свідків. Суддя вирішує питання достовірності, дотримання кожного елемента, застосування заборонних підстав, а щодо притулку — питання розсуду. Якщо в притулку відмовлено, суддя вирішує питання заборони депортації та CAT на підставі тих самих матеріалів.

Для осіб, яких тримає під вартою Імміграційна та митна служба США (ICE), справа розглядається у прискореному порядку для затриманих; див. наш посібник про імміграційне тримання під вартою і посібник про засідання щодо застави. На сторінках імміграційних судів наведено адресу та контактну інформацію кожного суду.

Щоб вашу справу про притулок підготувала й представила фірма під керівництвом колишнього імміграційного судді, див. нашу сторінку адвокат у справах про притулок.

Заборона депортації та Конвенція проти катувань

Заборона депортації унеможливлює депортацію до країни, де «життю або свободі» особи «загрожуватиме небезпека» через одну з тих самих п’яти підстав (8 U.S.C. § 1231(b)(3)(A)). Стандарт вищий, ніж для притулку: заявник має показати, що переслідування «імовірніше, ніж ні» (8 C.F.R. § 1208.16(b)(2); INS v. Stevic, 467 U.S. 407 (1984)). Минуле переслідування створює презумпцію майбутньої загрози, яку уряд може спростувати (§ 1208.16(b)(1)). Натомість:

• однорічного строку немає, і якщо підстави доведено, а заборонна підстава не застосовується, заборона депортації є обов’язковою, а не дискреційною;
• але вона захищає лише від депортації до цієї країни — щодо особи все одно може бути ухвалено наказ про депортацію, і її можуть відправити до третьої країни, — і вона не дає ні грін-карти, ні похідного статусу для чоловіка чи дружини або дітей, ні права на поїздки;
• вона має власні заборонні підстави (§ 1231(b)(3)(B)): переслідування інших, особливо тяжкий злочин, тяжкий неполітичний злочин за кордоном або загроза безпеці. Тяжкий злочин за імміграційним законом (або кілька таких злочинів) із сукупним покаранням щонайменше п’ять років автоматично є особливо тяжким злочином; коротші покарання оцінюються в кожному випадку окремо.

Захист CAT походить з Конвенції ООН проти катувань, імплементованої Законом про реформу та реструктуризацію у сфері закордонних справ 1998 року (опублікований як примітка до 8 U.S.C. § 1231). Заявник має показати, що «імовірніше, ніж ні, що його буде піддано катуванням» у країні депортації (8 C.F.R. § 1208.16(c)(2)). Катування означає сильний біль чи страждання, фізичні чи психічні, умисно заподіяні «посадовою особою, яка діє в офіційній якості, або за її підбурюванням, або з її згоди чи мовчазного погодження» (8 C.F.R. § 1208.18(a)(1)). Захищена підстава не потрібна. CAT має дві форми: заборона депортації відповідно до CAT, яка має ті самі заборонні підстави, що й заборона депортації за законом, і відстрочення депортації, яке взагалі не має заборонних підстав і має бути надане кожному, хто доведе ймовірність катувань (8 C.F.R. § 1208.17(a)), — хоча його можна припинити за спрощеною процедурою, і саме по собі воно не означає звільнення з-під варти (§ 1208.17(c)–(d)).

Наша сторінка про заборону депортації і пояснення щодо заборони депортації розповідають більше. Порівняння всіх трьох видів захисту див. на сторінці притулок, заборона депортації та CAT: порівняння.

Дозволи на роботу та нові збори за притулок

Дозвіл на роботу (EAD). Заявник на притулок не має безумовного права на дозвіл на роботу, і такий дозвіл не може бути наданий «раніше ніж через 180 днів після дати подання» (8 U.S.C. § 1158(d)(2)). Відповідно до чинного нормативного акта заявник може подати форму I-765 (категорія (c)(8)) не раніше ніж через 150 днів після подання повної заяви про надання притулку, і жоден EAD не видається до 180-го дня (8 C.F.R. § 208.7(a)). Затримки, про які просить або які спричиняє заявник, — наприклад, прохання перенести засідання, — зупиняють цей «годинник притулку» (§ 208.7(a)(2)). Заявники із судимістю за тяжкий злочин за імміграційним законом права на дозвіл не мають. Запропоноване правило DHS, 91 FR 8616 (23 лютого 2026 р.), подовжило б очікування до 365 днів і призупиняло б прийом нових заяв на EAD на підставі притулку щоразу, коли середній строк розгляду ініціативних заяв перевищує 180 днів; станом на 27 вересня 2026 р. це лише пропозиція, яка не набрала чинності (див. нашу статтю про цю пропозицію).

Збори (Pub. L. 119-21, 4 липня 2025 р.). Десятиліттями за подання заяви про притулок збір не стягувався. Закон про бюджетне узгодження 2025 року (H.R. 1) запровадив обов’язкові збори, від яких не можна звільнити:

• збір за заяву про надання притулку у розмірі щонайменше $100, який сплачується під час подання форми I-589 (8 U.S.C. § 1802);
• щорічний збір за притулок за кожен календарний рік, протягом якого заява залишається на розгляді, — $100 на 2025 фінансовий рік з щорічною поправкою на інфляцію; $102 на 2026 фінансовий рік і $105 на 2027 фінансовий рік — в імміграційному суді для заяв, поданих від 1 жовтня 2026 р., а в USCIS для заяв із поштовим штемпелем від 16 жовтня 2026 р. або пізніше (8 U.S.C. § 1808; повідомлення EOIR, 91 FR 61447 (29 вересня 2026 р.); повідомлення USCIS, 91 FR 62540 (1 жовтня 2026 р.));
• збір за перший EAD на підставі притулку — щонайменше $550 відповідно до 8 U.S.C. § 1803(a), $570 для заяв із поштовим штемпелем від 16 жовтня 2026 р. або пізніше ($560 до цієї дати), — і $275 за кожне продовження; цю суму закон не індексує з урахуванням інфляції (8 U.S.C. § 1810); USCIS стягує його на додаток до свого збору за продовження $520 у паперовому вигляді / $470 онлайн (форма USCIS G-1055, редакція 10/16/26; 91 FR 62540).

DHS закріпило ці збори та наслідки несплати щорічного збору у своїх нормативних актах тимчасовим остаточним правилом, що набрало чинності 29 травня 2026 р. (91 FR 22952). 21 липня 2026 р. федеральний суд у штаті Массачусетс (Venezuelan Ass'n of Mass. v. USCIS, No. 26-cv-13038) призупинив окремі аспекти того, як USCIS його застосовує, — відхилення заяв про притулок, припинення дії дозволів на роботу або початок депортації лише через несплату щорічного збору, — але прямо дозволив USCIS і далі стягувати збір (повідомлення USCIS від 23 липня 2026 р.; наша стаття про цей наказ). Ця справа ще розглядається, тому перевірте її поточний стан. В імміграційному суді збори також застосовуються: у справі Matter of L-F-R-, 29 I&N Dec. 787 (BIA 2026) (24 липня 2026 р.) Рада постановила, що якщо щорічний збір за притулок не сплачено до встановленого строку, заява про надання притулку «має бути відхилена без розгляду по суті або вважатися покинутою», — але що збір і його наслідки не поширюються на заборону депортації чи CAT. Суми щороку коригуються з урахуванням інфляції на кожен фінансовий рік (з 1 жовтня), тож перед сплатою перевірте чинне повідомлення USCIS або EOIR про збори.

Що змінилося у 2025–26 роках

У 2025–26 роках право притулку змінилося більше, ніж за багато попередніх років. Кожен пункт датовано, щоб ви могли зрозуміти, що могло змінитися відтоді, як цей посібник було переглянуто:

• Південний кордон. Прокламація 10888 (20 січня 2025 р., 90 FR 8333) призупинила в’їзд осіб, які перетинають південний кордон, і мала на меті не дати їм посилатися на положення імміграційного законодавства, зокрема закону про притулок, які дозволили б їм залишитися. 24 квітня 2026 р. Апеляційний суд США для округу Колумбія у справі Refugee and Immigrant Center for Education and Legal Services v. Mullin, No. 25-5243, залишив у силі рішення про те, що прокламація та роз’яснення до неї є незаконними «тією мірою, якою вони обходять процедури депортації INA і відкидають федеральні закони, що надають особам право подати заяву про притулок або заборону депортації і на розгляд такої заяви». 24 серпня 2026 р. уряд звернувся до Верховного суду з проханням переглянути це рішення (No. 26-239); станом на 19 жовтня 2026 р. Суд ще не ухвалив рішення щодо цієї скарги, і її призначено до розгляду на нараді Суду 6 листопада 2026 р.
• Звернення в пункті в’їзду. У справі Mullin v. Al Otro Lado (25 червня 2026 р.) Верховний суд постановив, що особа, яка перебуває в Мексиці, не «прибуває до Сполучених Штатів», доки не перетне кордон, тож закон не дає їй права подати там заяву про притулок і не зобов’язує посадових осіб проводити там її перевірку.
• Справи, вирішені без повного засідання. У справі Matter of H-A-A-V-, 29 I&N Dec. 233 (BIA 2025) (11 вересня 2025 р.) Рада постановила, що якщо заявлені факти, розглянуті в найсприятливішому для заявника світлі, не встановлюють навіть попередніх підстав для захисту, імміграційний суддя може відхилити заяви про притулок, заборону депортації та CAT без розгляду по суті «без повного засідання з дослідженням доказів». Тому письмова заява і форма I-589 від самого початку мають викладати кожен елемент вимоги.
• Соціальні групи та заборонні підстави: S-S-F-M- і R-E-R-M- (2 вересня 2025 р.), K-E-S-G-, V-A-B-, Negusie та рішення щодо угод про співпрацю у сфері притулку, описані вище.
• Збори: збір за притулок і щорічний збір за H.R. 1 (4 липня 2025 р.), правило DHS щодо зборів (29 травня 2026 р.), наказ суду в Массачусетсі (21 липня 2026 р.) і Matter of L-F-R- (24 липня 2026 р.), описані вище.
• Процедура: передання справ USCIS без співбесіди (28 липня 2026 р.); запропоноване 365-денне очікування дозволу на роботу (23 лютого 2026 р., не остаточне); і строк апеляції до BIA, який залишається 30 днів (EOIR PM 26-02, 13 березня 2026 р.).

Інший гуманітарний захист, крім притулку

Притулок, заборона депортації та CAT (пояснені вище) — не єдині гуманітарні шляхи. Особа, яка не відповідає визначенню біженця або пропустила однорічний строк, усе ще може мати право на один із таких видів захисту (див. сторінку USCIS про гуманітарні програми):

• Тимчасовий захищений статус (TPS) — для громадян країн, які міністр внутрішньої безпеки визначає через те, що умови в них тимчасово унеможливлюють безпечне повернення; він унеможливлює депортацію і дозволяє працювати, доки діє визначення (INA § 244, 8 U.S.C. § 1254a).
• Віза U — для потерпілих від злочинів визначених видів, які зазнали суттєвого фізичного чи психічного насильства і допомагали, допомагають або, імовірно, допомагатимуть правоохоронним органам (INA § 101(a)(15)(U), 8 U.S.C. § 1101(a)(15)(U)).
• Віза T — для потерпілих від тяжкої форми торгівлі людьми, які перебувають тут унаслідок торгівлі людьми і, якщо не застосовується виняток, виконували обґрунтовані запити правоохоронних органів (INA § 101(a)(15)(T)).
• Самопетиції за VAWA — чоловіки чи дружини та діти громадян США і постійних мешканців, які зазнали насильства, а також батьки громадян США віком від 21 року, які зазнали насильства, можуть подати петицію самостійно, без участі кривдника (INA § 204(a)(1), 8 U.S.C. § 1154(a)(1)).
• Статус особливого неповнолітнього іммігранта — для дітей, щодо яких суд штату у справах неповнолітніх установив, що вони не можуть возз’єднатися з одним або обома батьками через жорстоке поводження, нехтування, залишення або подібну підставу і що повернення до їхньої країни не відповідає їхнім найкращим інтересам (INA § 101(a)(27)(J)).
• Гуманітарний пароль — тимчасовий дозвіл прибути до Сполучених Штатів, який надається лише в кожному випадку окремо з невідкладних гуманітарних причин або з огляду на значну суспільну користь; він не є допуском (INA § 212(d)(5)(A), 8 U.S.C. § 1182(d)(5)(A)).

Кожен із них має власні вимоги, форми та строки, і одна особа може мати право на кілька видів захисту, тож варто перевірити їх разом і заздалегідь.

Після рішення: грін-карта, родина, апеляція

Якщо притулок надано, уряд не може депортувати особу до її країни, має надати дозвіл на роботу і може дозволити поїздки за кордон за попереднім дозволом (8 U.S.C. § 1158(c)(1)) — на практиці з проїзним документом біженця; повернення до країни, де особа боїться переслідування, може поставити статус під загрозу. Притулок згодом може бути припинено, наприклад через докорінну зміну обставин або якщо виявлено заборонну підставу (§ 1158(c)(2)).

• Родина. Чоловік або дружина, а також неодружені діти віком до 21 року можуть отримати той самий статус, якщо вони супроводжують особу або приєднуються до неї згодом (§ 1158(b)(3)); дитина, якій виповнюється 21 рік, поки заява батьків на розгляді, зберігає статус дитини. Щодо членів родини за кордоном або не включених до заяви подають петицію за формою I-730 протягом двох років після надання притулку; цей строк може бути продовжено з гуманітарних причин (8 C.F.R. § 1208.21).
• Грін-карта. Після одного року фізичного перебування у статусі особи, якій надано притулок, особа може подати заяву про зміну статусу на постійне проживання (8 U.S.C. § 1159(b)).

Якщо суддя відмовляє в притулку, рішення можна оскаржити до Ради з імміграційних апеляцій протягом 30 днів. Правило 2026 року намагалося скоротити деякі строки BIA до 10 днів, але 8 березня 2026 р. федеральний суд скасував цю зміну, і 13 березня 2026 р. EOIR повідомило своїх суддів, що застосовується 30-денний строк (EOIR PM 26-02), — хоча в опублікованому тексті нормативного акта досі наведено текст правила. Див. наш посібник про апеляції до BIA. Після BIA скарга про перегляд подається до федерального апеляційного суду протягом 30 днів після остаточного наказу (8 U.S.C. § 1252(b)(1)). Дозвіл на роботу на підставі притулку припиняє дію через 30 днів після відмови імміграційного судді, якщо не подано своєчасну апеляцію, і негайно, коли BIA відхиляє апеляцію (8 U.S.C. § 1810(b)). Нові докази або змінені умови в країні згодом можуть бути підставою для клопотання про поновлення провадження.

Справи про притулок залежать від деталей: точного визначення соціальної групи, узгодженості кожної заяви з моменту перетину кордону та доказів, пов’язаних із ризиком саме для цієї особи. Carlos Maury, колишній імміграційний суддя США, очолює Carlos Maury Law; щоб обговорити справу про притулок, заборону депортації чи CAT, телефонуйте за номером (213) 769-0050. Ми розмовляємо іспанською.