Заборона депортації і захист відповідно до Конвенції проти катувань

Що таке заборона депортації

Розділ 241(b)(3) Закону про імміграцію та громадянство (INA), 8 U.S.C. § 1231(b)(3)(A), встановлює, що уряд «не може депортувати іноземця до країни», якщо «життю або свободі» іноземця «загрожуватиме небезпека в цій країні» через расу, релігію, громадянство, належність до певної соціальної групи або політичні погляди — ті самі п’ять підстав, що й для притулку. Якщо фактичні обставини і вимоги закону дотримано, цей захист не є питанням розсуду: нормативний акт встановлює, що заяву «має бути задоволено» (8 C.F.R. § 1208.16(d)(1)), якщо не застосовується жодна заборонна підстава.

Три споріднені види захисту запитують разом за формою I-589 — заявою про притулок і заборону депортації:

• Притулок (INA § 208) — нижчий стандарт доказування, але він надається на розсуд, на нього поширюється однорічний строк подання заяви і більше заборонних підстав. Про нього йдеться в нашому посібнику про притулок.
• Заборона депортації (INA § 241(b)(3)) — вищий стандарт доказування, немає однорічного строку, обов’язкова в разі доведення, але вона лише унеможливлює депортацію до однієї країни.
• Захист відповідно до Конвенції проти катувань — «заборона» або «відстрочення» депортації відповідно до 8 C.F.R. §§ 1208.16(c)–1208.18 для осіб, яких імовірніше, ніж ні, буде піддано катуванням, — із захищеною підставою чи без неї.

У провадженні щодо депортації імміграційний суддя може вирішувати питання притулку і заборони депортації «незалежно від того, чи надано притулок» (§ 1208.16(a)); на практиці суддя переходить до заборони депортації та CAT, коли в притулку відмовлено або його заборонено. Питання заборони депортації майже завжди вирішується в імміграційному суді — це захист від депортації, а не заява, яка веде до статусу.

Правовий критерій: «імовірніше, ніж ні»

Обов’язок доказування лежить на заявникові: він має довести, що його «життю або свободі загрожуватиме небезпека в запропонованій країні депортації» через захищену підставу (8 C.F.R. § 1208.16(b)). Верховний Суд постановив у справі INS v. Stevic, 467 U.S. 407 (1984), що для цього потрібна «явна ймовірність» переслідування — тобто що переслідування імовірніше, ніж ні, — а у справі INS v. Cardoza-Fonseca, 480 U.S. 421 (1987) — що «обґрунтований страх», потрібний для притулку, є м’якшим стандартом. Реальної, але меншої за 50 % імовірності переслідування може бути достатньо для притулку і водночас недостатньо для заборони депортації.

Як оцінюють докази

• Переслідування в минулому. Якщо заявника переслідували в минулому із захищеної підстави, закон презюмує, що його життю або свободі знову загрожуватиме небезпека. Уряд може спростувати цю презумпцію за переважанням доказів, довівши докорінну зміну обставин або те, що заявник може обґрунтовано переселитися в межах своєї країни (§ 1208.16(b)(1)).
• Загроза в майбутньому без переслідування в минулому. Заявник має довести, що його переслідування імовірніше, ніж ні; йому не потрібно доводити, що саме його виокремлять, якщо існує «система або практика» переслідування групи, до якої він належить і з якою його ототожнюють (§ 1208.16(b)(2)). Можливість переселитися в межах країни унеможливлює задоволення заяви, якщо таке переселення було б обґрунтованим.
• Достовірність і підтвердження. Достовірних показань «може бути достатньо … без підтвердження» (§ 1208.16(b)), але закон застосовує до заборони депортації і правила щодо достовірності та підтвердних доказів, установлені для притулку (8 U.S.C. § 1231(b)(3)(C), що відсилає до § 1158(b)(1)(B)(ii)–(iii)): суддя може вимагати підтвердження, яке обґрунтовано можна отримати, і може зважати на суперечності в кожній заяві, яку коли-небудь робив заявник. У справі Matter of G-C-I-, 29 I&N Dec. 176 (BIA 2025) Рада постановила, що відсутність підтвердження сама по собі може бути підставою для відмови в забороні депортації.
• Причиновий зв’язок — «через». Шкоди має бути завдано через захищену підставу. Рада з імміграційних апеляцій (BIA) постановила у справі Matter of C-T-L-, 25 I&N Dec. 341 (BIA 2010), що до заборони депортації застосовується критерій «однієї з головних причин», установлений для притулку. Апеляційний суд дев’ятого округу не погодився з цим у справі Barajas-Romero v. Lynch, 846 F.3d 351 (9th Cir. 2017), постановивши, що для заборони депортації підстава має бути лише «однією з причин», — тож у Каліфорнії, Аризоні, Неваді, Орегоні, Вашингтоні та інших штатах дев’ятого округу цей критерій легше виконати. Від того, де ви живете, залежить, яке правило застосовується.

Більшість справ залежить від певної соціальної групи — див. нашу сторінку про певну соціальну групу і нашу статтю про Matter of C-L-R-, де у 2026 році Рада відмовила в забороні депортації через відсутність ризику, конкретного саме для заявника.

Захист відповідно до Конвенції проти катувань

Захист CAT походить зі статті 3 Конвенції ООН проти катувань, імплементованої Законом про реформу та реструктуризацію у сфері зовнішніх справ 1998 року (8 C.F.R. § 1208.16(c)(1)). Заявник має довести, що «імовірніше, ніж ні, що його буде піддано катуванням у разі депортації до запропонованої країни депортації» (§ 1208.16(c)(2)). Захищена підстава не потрібна — особа, на яку націлилися через гроші, помсту чи будь-яку іншу причину, може мати право на захист, якщо шкода є катуванням і до неї причетна влада.

Що вважається катуванням

• Сильний біль або страждання, фізичні чи психічні, заподіяні навмисно з такою метою, як покарання, залякування, примус чи дискримінація (8 C.F.R. § 1208.18(a)(1)).
• Причетність влади: заподіяні «посадовою особою, яка діє в офіційній якості, або за її підбурюванням, згодою чи мовчазним погодженням» (§ 1208.18(a)(1)). Мовчазне погодження означає, що посадова особа знала про цю діяльність — фактично або через «свідоме ігнорування» — і порушила правовий обов’язок втрутитися (§ 1208.18(a)(7)). Рада тлумачить це суворо: мовчазне погодження — це інший і складніший критерій, ніж стандарт «не може або не бажає контролювати», що застосовується до притулку, і страху перед приватним насильством разом із припущенням, що поліція не допоможе, недостатньо (Matter of M-S-I-, 29 I&N Dec. 61 (BIA 2025)); якщо частина органів влади протидіє бандам, навіть неефективно, мовчазне погодження не було доведено (Matter of H-L-S-M-, 29 I&N Dec. 767 (BIA 2026)). Для заяви за CAT щодо картелів чи банд потрібні конкретні докази, які пов’язують посадових осіб зі шкодою.
• Не є катуванням: біль, що виникає лише внаслідок законних санкцій, таких як покарання, призначені судом, якщо вони не суперечать меті Конвенції (§ 1208.18(a)(3)).

Суддя має розглянути всі докази, зокрема катування в минулому, чи може особа переселитися до частини країни, де катування малоймовірні, і «грубі, кричущі або масові порушення прав людини» в цій країні (§ 1208.16(c)(3)).

Заборона депортації відповідно до CAT і відстрочення депортації

Кожен, хто доведе ймовірність катувань, «має право на захист» (§ 1208.16(c)(4)). Якщо жодна заборонна підстава не застосовується, захист надається як заборона депортації відповідно до CAT. Якщо заборонна підстава застосовується — навіть тяжкий злочин чи підстава, пов’язана з безпекою, — суддя натомість має надати відстрочення депортації до цієї країни (8 C.F.R. § 1208.17(a)). Відстрочення — єдиний вид захисту в імміграційному праві, на який не поширюються жодні заборонні підстави, але воно слабше: воно «не надає … жодного законного чи постійного імміграційного статусу», не обов’язково означає звільнення з-під варти Імміграційної та митної служби США (ICE), діє лише до припинення, і Міністерство внутрішньої безпеки США (DHS) може на підставі нових доказів попросити суд припинити його на засіданні, де обов’язок доказування знову лежить на особі (§ 1208.17(b)–(d)). Державний секретар також може отримати від країни дипломатичні запевнення, що особу там не буде піддано катуванням (§ 1208.18(c)).

Заборона депортації і притулок: відмінності

• Стандарт доказування: для притулку потрібен обґрунтований страх (обґрунтована ймовірність); для заборони депортації — «імовірніше, ніж ні» (Cardoza-Fonseca; Stevic).
• Розсуд: у притулку можна відмовити на розсуд навіть особі, яка має на нього право; заборону депортації «має бути надано», якщо її доведено і не застосовується жодна заборонна підстава (§ 1208.16(d)(1)).
• Строк: заяву про притулок потрібно подати протягом одного року після прибуття, за вузькими винятками (8 U.S.C. § 1158(a)(2)(B)); для заборони депортації і CAT строку подання немає.
• Інші заборонні підстави лише для притулку: попередня заява про притулок, у якій було відмовлено, остаточне облаштування в іншій країні та угода про безпечну третю країну є заборонними підставами для притулку (§ 1158(a)(2), (b)(2)(A)(vi)), але не для заборони депортації відповідно до § 1231(b)(3)(B).
• Злочини: для притулку будь-який тяжкий злочин за імміграційним законом є особливо тяжким злочином (§ 1158(b)(2)(B)(i)); для заборони депортації автоматично таким є лише тяжкий злочин за імміграційним законом, за який сукупне покарання становить щонайменше п’ять років (§ 1231(b)(3)(B)).
• Збори: у справі Matter of L-F-R-, 29 I&N Dec. 787 (BIA 2026) (24 липня 2026 р.) Рада постановила, що несплата щорічного збору за притулок може призвести до припинення розгляду заяви про притулок, але цей збір і його наслідки не поширюються на заборону депортації чи CAT.
• Що ви отримуєте: притулок веде до грін-карти, дає змогу чоловікові чи дружині та дітям приєднатися і дозволяє подорожувати з проїзним документом біженця; заборона депортації нічого з цього не дає (див. останній розділ цього посібника).

Кому заборона депортації не надається

У забороні депортації за законом — і в забороні депортації відповідно до CAT, на яку поширюються ті самі заборонні підстави (§ 1208.16(d)(2)), — відмовляють особі, яка (8 U.S.C. § 1231(b)(3)(B)):

• «наказувала, підбурювала, допомагала або іншим чином брала участь у переслідуванні» інших осіб із захищеної підстави (заборонна підстава щодо переслідувачів) — без винятку для того, хто діяв під примусом (Matter of Negusie, 29 I&N Dec. 285 (A.G. 2025), яким рішення Генерального прокурора 2020 року набуло чинності 22 жовтня 2025 р.);
• була засуджена остаточним рішенням суду за особливо тяжкий злочин і тому становить небезпеку для суспільства;
• вчинила тяжкий неполітичний злочин за межами Сполучених Штатів до прибуття, якщо є «серйозні підстави вважати», що вона його вчинила, — знову ж без винятку щодо примусу (Matter of D-G-B-L-, 29 I&N Dec. 392 (BIA 2026));
• становить небезпеку для безпеки Сполучених Штатів — сюди належить кожен, на кого поширюється підстава для депортації, пов’язана з тероризмом, § 1227(a)(4)(B); або
• підлягає депортації за участь у нацистському переслідуванні, геноциді, катуваннях чи позасудових убивствах (§ 1227(a)(4)(D)).

Заборонна підстава щодо особливо тяжкого злочину

Тяжкий злочин (або злочини) за імміграційним законом, за який сукупне покарання становить щонайменше п’ять років, є особливо тяжким злочином за законом, але закон також дозволяє судді визнати особливо тяжким і злочин із меншим строком покарання (§ 1231(b)(3)(B)). У справі Matter of N-A-M-, 24 I&N Dec. 336 (BIA 2007) Рада постановила, що злочин узагалі не мусить бути тяжким злочином за імміграційним законом і що суддя розглядає елементи складу злочину, а якщо вони відносять його до кола особливо тяжких злочинів, — фактичні обставини засудження. 30 січня 2026 р. у справі Matter of E-A-S-O-, 29 I&N Dec. 422 (BIA 2026) Рада підтвердила, що застосовується підхід N-A-M-, і постановила, що не існує презумпції, що одне кримінальне правопорушення невеликої тяжкості не є особливо тяжким злочином. Наш посібник про злочини та імміграцію пояснює, що таке тяжкі злочини за імміграційним законом і як аналізують судимості.

Якщо докази вказують на те, що заборонна підстава може застосовуватися, заявник має довести за переважанням доказів, що вона не застосовується (§ 1208.16(d)(2)(i)).

Заборонні підстави, пов’язані з охороною здоров’я (чинні з 31 грудня 2025 р.)

Правило 2020 року, яке набрало чинності 31 грудня 2025 р. (підтверджено в 90 FR 61035 (Dec. 30, 2025)), вважає особу небезпечною для безпеки — і, отже, такою, якій заборону депортації не надається, — якщо інфекційне захворювання стало підставою для чинного оголошення надзвичайної ситуації у сфері охорони здоров’я і особа має симптоми або нещодавно контактувала з хворими, або якщо Міністр внутрішньої безпеки і Генеральний прокурор спільно визначили країну чи регіон, де таке захворювання поширене (§ 1208.16(d)(2)(ii)–(iii)). Воно застосовується лише доки таке оголошення чи визначення чинне. Відстрочення депортації відповідно до CAT залишається доступним.

Коли заборона депортації — єдиний варіант: однорічний строк і кримінальне минуле

Заборона депортації найважливіша для людей, які не можуть отримати притулок. Найпоширеніші причини:

• Пропущений однорічний строк. Заяву про притулок потрібно подати протягом одного року після останнього прибуття, якщо тільки змінені або надзвичайні обставини не виправдовують затримку (§ 1158(a)(2)(B), (D)). Багато людей дізнаються про притулок через роки після прибуття. Для заборони депортації і CAT строку немає, і вони залишаються доступними — за вищим стандартом.
• Судимість. Будь-який тяжкий злочин за імміграційним законом є заборонною підставою для притулку, але для заявника про заборону депортації автоматичною заборонною підставою є лише тяжкий злочин за імміграційним законом із покаранням від п’яти років; інші судимості оцінюються в кожному випадку окремо. Особа, якій заборонено і те, і інше, все одно може просити про відстрочення депортації відповідно до CAT.
• Попередній наказ про депортацію. Щодо особи, яка після депортації повернулася незаконно, старий наказ поновлюється, і вона «не може подати заяву про жоден вид захисту» (§ 1231(a)(5)) — зокрема про притулок, — але все одно може просити про заборону депортації та CAT у провадженні, описаному нижче.

Оскільки заборона депортації і CAT вирішуються за тією самою формою I-589, що й притулок, заява в суді має охоплювати всі три види захисту, щоб у разі, якщо в притулку буде відмовлено через строк чи заборонну підставу, суддя вирішив питання двох інших на підставі тих самих матеріалів справи.

Провадження лише щодо заборони депортації

Деяких людей узагалі не залучають до звичайного провадження щодо депортації: тих, чий попередній наказ про депортацію поновлено відповідно до § 1231(a)(5), і людей, засуджених за тяжкий злочин за імміграційним законом, які отримали адміністративний наказ про депортацію відповідно до INA § 238(b). Якщо вони заявляють, що бояться повертатися, процедура така (8 C.F.R. § 241.8(e); § 208.31; § 1208.31):

1. Співбесіда щодо обґрунтованого побоювання. Співробітник із питань притулку проводить співбесіду з особою, зазвичай протягом 10 днів після направлення справи, щоб вирішити, чи має вона обґрунтоване побоювання переслідування або катувань. Особа може залучити адвоката без витрат для уряду і подати докази (§ 208.31(b)–(c)).
2. Якщо співробітник не встановив обґрунтованого побоювання, особа може попросити імміграційного суддю переглянути цей висновок. Перегляд відбувається заново (de novo) і, за відсутності виняткових обставин, протягом 10 днів після направлення справи; якщо суддя погоджується зі співробітником, апеляції немає, і DHS може депортувати особу (§ 1208.31(f)–(g)).
3. Якщо побоювання встановлено (співробітником чи суддею), справу передають до імміграційного суду за формою I-863 «для повного розгляду заяви лише про заборону депортації» (§ 1208.31(e)). Повноваження судді обмежені забороною депортації і CAT — притулок чи інші види захисту він не розглядає (8 C.F.R. § 1208.2(c)(2)). Будь-яка зі сторін може подати апеляцію до Ради з імміграційних апеляцій. Суддя не може припинити таке провадження на власний розсуд — Рада постановила, що дискреційне припинення заборонено (Matter of J-A-N-M-, 29 I&N Dec. 287 (BIA 2025)).

Тримання під вартою. Верховний Суд постановив у справі Johnson v. Guzman Chavez, 594 U.S. 523 (2021), що людей із поновленими наказами, щодо яких триває провадження лише щодо заборони депортації, тримають під вартою відповідно до § 1231 — норми про тримання під вартою після наказу — і вони не мають права на засідання щодо застави відповідно до § 1226. Наш посібник про тримання під вартою і посібник про засідання щодо застави пояснюють цю різницю.

Перегляд у федеральному суді. У справі Riley v. Bondi, 606 U.S. 259 (2025), вирішеній 26 червня 2025 р., Верховний Суд постановив, що рішення про відмову в захисті CAT у провадженні лише щодо заборони депортації не є «остаточним наказом про депортацію», тож 30-денний строк для подання скарги про перегляд відраховується від поновленого або адміністративного наказу про депортацію, — і що цей строк є процесуальним правилом, а не юрисдикційним. Ці строки — пастка; скаргу про перегляд варто планувати від самого початку.

Як вирішується справа про заборону депортації в імміграційному суді

1. Заява. Форму I-589 подають до імміграційного суду разом із детальною письмовою заявою, документами, що посвідчують особу, доказами шкоди в минулому і звітами про умови в країні. У справі Matter of H-A-A-V-, 29 I&N Dec. 233 (BIA 2025) Рада постановила, що суддя може відхилити заяви про притулок, заборону депортації і CAT без повного засідання, якщо викладені факти не підтверджують права на захист на перший погляд (prima facie), — тож кожен елемент має бути в письмовій заяві.
2. Засідання по суті справи. Заявник дає показання під присягою через судового перекладача, його перехресно допитує юрисконсульт DHS, і він може представити свідків і показання експертів. Суддя вирішує питання достовірності, кожного елемента і будь-якої заборонної підстави.
3. Наказ. Рішення про заборону депортації ухвалюється разом із наказом про депортацію: Рада постановила у справі Matter of I-S- & C-S-, 24 I&N Dec. 432 (BIA 2008), що суддя, який надає заборону депортації, має спершу ухвалити прямий наказ про депортацію, оскільки заборона депортації лише унеможливлює його виконання щодо однієї країни.
4. Апеляція. Будь-яка зі сторін може подати апеляцію до Ради з імміграційних апеляцій; наш посібник про апеляції до BIA пояснює строк і процедуру. Після Ради скарга про перегляд подається до федерального апеляційного суду; Верховний Суд постановив у справі Nasrallah v. Barr, 590 U.S. 573 (2020), що суд може переглядати фактичні висновки, на яких ґрунтується відмова в CAT, — з поблажливістю до них, — навіть щодо особи, яка підлягає депортації через злочин.

Саме на засіданнях щодо заборони депортації погляд колишнього судді на матеріали справи має найбільше значення: які факти суддя захоче бачити доведеними, де зазвичай перевіряють достовірність і як докази про країну мають бути пов’язані з ризиком саме для заявника. Див. наш посібник про захист від депортації, щоб дізнатися про всю судову справу.

Щоб фірма під керівництвом колишнього імміграційного судді США підготувала й представила вашу власну справу про притулок, заборону депортації чи CAT, див. нашу сторінку адвоката у справах про притулок.

Що дає рішення про заборону депортації чи CAT — і чого не дає

Що воно дає

• Захист від депортації до цієї країни. Особу, якій надано заборону депортації чи відстрочення депортації, «не може бути депортовано» до країни, щодо якої їх надано, якщо їх не припинено (8 C.F.R. § 1208.22).
• Дозвіл на роботу. Особа, якій надано заборону депортації, має право працювати «протягом періоду перебування в цьому статусі», що підтверджується дозволом на роботу (EAD) (8 C.F.R. § 274a.12(a)(10)), заяву на який подають за формою I-765. У цій категорії названо заборону депортації; відстрочення депортації відповідно до CAT у ній не названо, тож особі, якій надано лише відстрочення, варто отримати консультацію про те, чи і як вона може отримати право на роботу.

Чого воно не дає

• Ні грін-карти, ні шляху до громадянства. Заборона депортації не є статусом; зміна статусу на її підставі неможлива. Відстрочення «не надає іноземцеві жодного законного чи постійного імміграційного статусу» (§ 1208.17(b)(1)(i)).
• Ніякого захисту для родини. На відміну від притулку, похідних бенефіціарів немає: чоловік, дружина чи дитина мають виграти власну справу.
• Ніяких поїздок. Наказ про депортацію залишається чинним. Особа, яка виїжджає зі Сполучених Штатів, поки він не виконаний, «вважається … депортованою» (8 C.F.R. § 1241.7), і після цього їй заборонено в’їзд на 10 років — на 20 після повторної депортації і назавжди після засудження за тяжкий злочин за імміграційним законом (8 U.S.C. § 1182(a)(9)(A)(ii)).
• Ніякого захисту від депортації до третьої країни. Ніщо в правилах щодо заборони депортації чи CAT не перешкоджає DHS «депортувати іноземця до третьої країни, іншої, ніж країна, щодо якої депортацію заборонено чи відстрочено» (§ 1208.16(f)); перелік країн депортації, установлений законом, наведено в 8 U.S.C. § 1231(b)(1)–(2). Верховний Суд прямо сказав у справі Guzman Chavez: «захист лише у формі заборони депортації стосується конкретної країни», а наказ про депортацію «залишається в повній силі». Чи повинне DHS спершу повідомити особу і дати їй можливість заявити про страх перед новою країною, — предмет судового спору. 23 червня 2025 р. Верховний Суд зупинив дію попередньої заборони, яка вимагала цих кроків (DHS v. D.V.D., No. 24A1153). Згодом окружний суд ухвалив остаточне рішення на користь групи осіб з остаточними наказами про депортацію, в якому визнав, що DHS має належним чином повідомити особу і надати їй реальну можливість заявити про страх перед депортацією до третьої країни; 18 вересня 2026 р. Апеляційний суд першого округу залишив це рішення в силі, за винятком двох положень про порядок, у якому слід розглядати країни (No. 26-1212), а 24 вересня 2026 р. уряд попросив Верховний Суд зупинити дію цього рішення (No. 26A406). 29 вересня 2026 р. Суд задовольнив клопотання про зупинення, тож рішення щодо групи зупинено, а також погодився переглянути справу (No. 26-426) щодо того, чи мав окружний суд юрисдикцію, чи дозволяв 8 U.S.C. § 1252(f)(1) захист для всієї групи і чи законні настанови уряду щодо депортації до третіх країн; усні слухання призначено на 9 грудня 2026 р., а зупинення діє, доки Суд не ухвалить рішення. Особі із забороною депортації, яка отримала повідомлення про депортацію до іншої країни, слід негайно звернутися до адвоката.
• Не назавжди. DHS може клопотати про поновлення провадження, щоб припинити заборону депортації, довівши за переважанням доказів докорінну зміну обставин, шахрайство або пізніше діяння, яке унеможливило б її надання (8 C.F.R. § 1208.24(b), (f)); відстрочення можна припинити за простішою процедурою засідання, передбаченою § 1208.17(d).

Оскільки наказ про депортацію залишається чинним, особа із забороною депортації має зберігати всі документи про рішення, з’являтися на кожну відмітку в ICE і перед будь-якою зміною — новим арештом, поїздкою, шлюбом — з’ясовувати, чи вплине вона на справу. Інші види захисту можуть стати доступними пізніше — через родину або клопотання про поновлення провадження; зупинення депортації — це невідкладний інструмент, якщо депортація неминуча. Наша стаття про заборону депортації підсумовує найважливіше.

Carlos Maury, колишній імміграційний суддя США, очолює Carlos Maury Law; щоб обговорити справу про заборону депортації чи CAT, телефонуйте за номером (213) 769-0050. Ми розмовляємо іспанською. Свій суд ви можете знайти на нашій сторінці імміграційних судів.